«Антологія Лавкрафта» – це дві збірки
коротких (і не дуже) творів Говарда Філіпса Лавкрафта, адаптованих у вигляді графічного роману
(графічних оповідань?) під редакцією Дена Локвуда. У першу збірку входять
наступні твори: «Поклик Ктулху», «Той, що у пітьмі сидить», «Жах у Данвічі» («Жахіття
Данвіча»), «Колір з інших світів» («Барва з позамежжя світу»), «Тінь над
Іннсмутом», «Щури у стінах», «Дагон». До другої збірки увійшли: «Натурник
Пікмена» («Натура для Пікмана»), «Храм», «З позамежжя», «Він», «Гончак» («Пес»),
«Безіменне місто», «Картина в будинку» («Малюнок у будинку»), «Свято», «Свідчення
Рендольфа Картера». Назви взяв зі спільноти «Г.Ф. Лавкрафт - Аудіокниги
українською!», з двох опублікованих томів видавництва Жупанського або переклав сам.
Над кожною адаптацією працювало по двоє людей
– власне літературний адаптатор і художник. Щодо обидвох складових зауважень не
так вже й багато. По-перше, в антології переважно використані уривки з однойменних
творів Лавкрафта, а де їх потрібно було змінити (текст розповіді на репліку
героя або скоротити його чи розірвати), там це майже завжди вдавалося зробити
безболісно.
По-друге, єдиним виключенням із
неперевершеної роботи ілюстраторів є, на мою непрофесійну думку, «Свідчення
Рендольфа Картера» у недолугому стилі Нікелодіен. Усім художникам вдалося
передати не тільки жах, який має матеріальне втілення, але й страх перед
невідомим, насичення яким якраз притаманне творчості добродія Говарда Філіпса.
Монстрів вміє малювати будь-хто. Але ж тільки подивіться, що запропонували
художники – від бридоти до сюрреалістичних зліпків нічних жахіть: порівняйте
хоча б сім’ю Гарднерів з «Кольору з інших світів» і близнюка Вілбура Вейтлі з «Жаху
у Данвічі».
У школі, коли ми не мали часу чи бажання
читати весь твір, ми шукали його короткий зміст. Ця антологія є чимось подібним,
оскільки тут залишили найсуттєвіше, а
ще й не зущалися над авторським стилем. До того ж, ілюстрації сприймаються і запам’ятовуються
краще, ніж сухий текст.
«Наймилосердніша річ у світі – це неспроможність
людського розуму встановлювати зв’язки між тим, що він у собі вміщає. Ми живемо
на безтурботному острові незнання посеред темних вод безмежжя, і нам не
судилося запливати далеко… Проте колись, збираючи докупи розрізнені знання, нам
відкриються настільки моторошні горизонти дійсності, що ми або збожеволіємо,
або поринемо у нові темні віки, шукаючи у них прихисток»
«Годинами я блукав поміж рядами покинутих
халуп… Ці ряди потойбічних кубел, відданих на поталу павутинню, спогадам і
хробаку-завойовнику, народжують страхи, які навіть холоднокровний філософський підхід
не в змозі розвіяти»
«Лише істинному генію з його всебічним
розуміння світу відома справжня анатомія жахливого чи фізіологія страху»
Немає коментарів:
Дописати коментар