У своїй
біографії Лондона Пітер Екройд писав, що лондонці ледь не генетично схильні до
бунтарства. І якщо якесь місто і заслужило на свою історію відступників від «традиційних»
норм, то це саме Лондон.
Слово «квір»
– це термін-парасолька для всіх людей, хто не є гетеросексуальними або
цисгендерними. Виходить якась купа-мала. У «Квір-місті» – те саме: і геї, і
лесбійки, і трансвестити, і трансгендери. Найдивніше, що тут доволі багато
згадується і педофілія – адже ж треба її кудись припхнути, а термін «квір», на
щастя, розмитий.
Загалом,
мене дуже непокоїло, що всю книгу автор забагато фокусувався на сексі й
криміналі тощо, проте я зрештою зрозумів, що:
1) ці
аспекти настільки відмінні для квір-людей, тому що решта суспільства
ідентифікувала їх саме через них;
2) немає
сенсу шукати відмінності в якійсь рутині, адже квір-люди - такі ж люди, як і
решта.
А якщо
підсумувати, то виходить, що Лондон майже завжди був толерантним містом, гайки
почали закручувати десь аж в 18 столітті, в 19 ввели смертну кару, і гомофобія
процвітала до середини 20 століття. Зараз квір-спільнота навіть дещо втрачає
свою виразність, бо реінтегрується в загальне суспільство.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Пітер Екройд. Лондон: Біографія: Найповніша
історія-біографія, яка розповідає про все – від фортеці римлян до першого
мегаполіса на планеті. Тут згадані найменші подробиці характеру міста, яке
неможливо пояснити, проте можна спробувати його пізнати.
Немає коментарів:
Дописати коментар