Коли
українські мовознавці намагаються відсунутися від усього російського, це сприймається
як націоналізм. Щоби бути нормальними треба робити все, як в російській мові.
Розвивати мову по-українському не можна, треба розвивати її за російським
зразком. Де є один варіант, треба додати паралельний, подібний російському. Де
є два варіанти, треба подібний до російського. Це було до війни, а після неї –
ще більший треш. Сорок років потому використовувати ті самі приклади для
дискредитації буржуазного націоналізму в мові. А ще й писати те саме, хоча
перед вами тепер є історія цієї країни і її мовної політики, ви знаєте, до чого
це все призвело, але вивертаєтесь, як можете, і навіть ще більше посилаєтесь на
Леніна. Мене теж вивертає, коли я це читаю.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Ольга Крижанівська. Історія української мови. Історична фонетика. Історична граматика: В посібнику ґрунтовно розписані
історичні зміни в українській мові і усюди наведені приклади з писемних
пам’яток, а подеколи і не один.
→ Максим Рильський. Проблеми художнього перекладу: Головний висновок після прочитаного – перекладач повинен намагатися
принаймні якомога повніше зрозуміти елементи оригіналу твору. А ось як саме
перекласти – це питання з багатьма відповідями.
→ Максим Стріха. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням: Українські автори почали
перекладати ще тоді, коли українські переклади не мали читачів, адже розуміли,
що мова, якою звучить світова класика – це вже не діалект.
Немає коментарів:
Дописати коментар