Хорхе Луїс Борхес. Книга Піску. Пам’ять Шекспіра. Відгук

Хтось стукає у ваші двері, ви їх відчиняєте, і у вашу оселю входить незнайомець, який пропонує вам пізнати езотеричні таємниці. Саме такий зачин, схоже, полюбляв Борхес.

Це те ж саме, якби Лавкрафт написав про те, що у головного героя помер далекий родич з глибинки, і ось він успадковує моторошний родинний маєток, в якому зустрінеться з чимось жахливим. В цій книзі, власне кажучи, є імітація цього сюжету.

«Ми нітрохи не змінилися, – подумав я. – Завжди книжкові алюзії»

(Тут і далі цитати з книги Х. Л. Борхес. Книга Піску. Память Шекспіра / Пер. з ісп. С. Борщевського. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. – 160 с. – ISBN 978-617-679-471-4.)

Загалом, мені сподобався «Конгрес» – спроба осягнути неосяжне, не вдаючись у фантастику. Це розповідь про те, як група людей спробувала об’єднати світ, але зрозуміла марність своїх нікчемних зусиль.

«Ундр» – про всесильне Слово. Скальд Ульф Сіґурдарсон поселився з племенем урнів, оскільки подейкували, ніби їхня поезія складається з одного слова, яке вони нікому не розкривають.

«Єдине, що нам лишається, це – цитати. Мова – це система цитат»

«Книга Піску» і «Сині тигри» дещо схожі в тому, що існує одна фантастична річ у цілком звичайному світі. В першій історії – це книга з безкінечною кількістю сторінок, які ніколи не повторюються; в другій – камінці, кількість яких постійно змінюється.

Нарешті «Пам’ять Шекспіра» інтригує своїм фіналом. Начебто звільнившись від турботного тягаря, головний герой все ж не може позбутися вже найпримарніших спогадів.

Крім Борхеса-фантаста, в цій книзі присутній ще й Борхес-реаліст, оповідання якого написані не менш майстерно. Але, в той же час, тут немає елітарних творів, тому книга підходить для знайомства з автором.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Хорхе Луїс Борхес і Адольфо Бйой Касарес. Шість головоломок для дона Ісидро Пароді: Двоє дотепників вирішили написати декілька детективних історій. Приготуйтеся до численної кількості алюзій, самостійно віднайти які здатні тільки втаємничені.

→ Хорхе Луїс Борхес. Книга вигаданих істот: Автор описує тварин та істот з міфів і фольклору настільки академічно, наскільки це можливо. Він додає науковий відтінок, вказуючи джерела, а наведені цитати дозволяють серйозніше сприймати вигадки.

→ Хорхе Луїс Борхес. Фунес пам’ятущий: Неназваний оповідач пропонує зібрати у книгу спогади про Іренео Фунеса. Він вважає, що Фунес, який відзначався незрівнянною пам’яттю, заслуговує на те, щоб його пам’ятали інші.

Хорхе Луїс Борхес і Адольфо Бйой Касарес. Шість головоломок для дона Ісидро Пароді. Відгук

Двоє дотепних друзів-письменників вирішили написати декілька детективних історій. Приготуйтеся до численної кількості алюзій, самостійно віднайти які здатні тільки втаємничені.

«Кажуть, що я також убив людину, побий мене грім»

(Цитата з книги Х. Л. Борхес, А. Б. Касарес. Шість головоломок для дона Ісидро Пароді / Пер. з ісп. С. Чубай. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 224 с. – ISBN 978-617-679-424-0.)

Ісидро Пароді, на якого повісили всіх собак і злочинці, і правоохоронці, відбуває тривале покарання у в’язниці. Він відомий феноменальною здібністю поєднувати непримітні подробиці і розплутувати складні загадки. Саме тому до нього звертаються у випадках, коли правосуддя безсиле знайти правильну відповідь.

З шести наведених історій кілька заслуговують на те, щоб дійсно називатися детективними. Якісь найменші дрібниці, віднайдені в словах свідків, дозволяють Пароді, не полишаючи камери, дізнатися, що сталося насправді. А на противагу численним приміткам, які втручаються в плавний переказ подій, стають неповторні, не побоюсь цього слова, особистості персонажів. Їх лише дещиця, і авторам вдалося виокремити кожного завдяки специфічній манері мовлення. Можу порадити більше тим, кому до вподоби літературні пустощі, ніж тим, кому до вподоби цікаві історії.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Хорхе Луїс Борхес. Книга вигаданих істот: Автор описує тварин та істот з міфів і фольклору настільки академічно, наскільки це можливо. Він додає науковий відтінок, вказуючи джерела, а наведені цитати дозволяють серйозніше сприймати вигадки.

→ Хорхе Луїс Борхес. Фунес пам’ятущий: Неназваний оповідач пропонує зібрати у книгу спогади про Іренео Фунеса. Він вважає, що Фунес, який відзначався незрівнянною пам’яттю, заслуговує на те, щоб його пам’ятали інші.

→ Воґін Джарт. Фейфолкен: Писар Торбад Галзік замовив чарівне перо, в яке вселили дух даедри на ім’я Фейфолкен. Той виявився настільки могутнім, що будь-що, написане пером, ставало шедевром. Проте сила даедри почала лякати писаря.

Хорхе Луїс Борхес. Книга вигаданих істот. Відгук

В дитинстві я не читав художньої літератури, я читав книги про динозаврів. Але, мабуть, моєю улюбленою книгою була «Екзотична зоологія» Ніколая Нєпомнящого. Саме тому бестіарій, укладений Борхесом ніби повертає мене у дитинство.

Автор описує тварин та істот з міфів і фольклору настільки академічно, наскільки це можливо. Звісно, він наголошує на тому, що всіх цих тварин породила людська уява і їх не зустріти в природі. Але разом з тим він додає наукового відтінку, вказуючи джерела у вигляді античних і середньовічних текстів, а наведені цитати дозволяють серйозніше сприймати вигадки. Є навіть уривки, запозичені з творів колег по цеху: Кафки, Льюїса, По.

Колись я вже читав «Книгу вигаданих істот» (я давній шанувальник Борхеса), але вперше роблю це українською мовою. На мою професійну думку, книга перекладена на відмінно. Єдине зауваження – щодо передачі деяких власних назв з англійської. Як перекладач в першу чергу з іспанської Сергій Борщевський, можливо, не дуже обізнаний з «війною» за правильну транслітерацію власних назв.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Хорхе Луїс Борхес. Фунес пам’ятущий: Неназваний оповідач пропонує зібрати у книгу спогади про Іренео Фунеса. Він вважає, що Фунес, який відзначався незрівнянною пам’яттю, заслуговує на те, щоб його пам’ятали інші.

→ Воґін Джарт. Фейфолкен: Писар Торбад Галзік замовив чарівне перо, в яке вселили дух даедри на ім’я Фейфолкен. Той виявився настільки могутнім, що будь-що, написане пером, ставало шедевром. Проте сила даедри почала лякати писаря.

→ Карел Чапек. Війна з саламандрами: На одному з островів Малайського архіпелагу капітан ван Тох зустрічає земноводних, які вміють ходити на задніх лапах і виявляють зародки інтелекту. Зрештою він починає промислову експлуатацію підводних істот.

Сергій Бут. Аляска. Відгук

Весь світ – божевільня, а люди в ньому – психи. Найбільш відморожені з них, за іронією долі, потрапляють на «Аляску».

Рятувальника Антона прямо в гідрокостюмі доставляють з церкви, де він шукав порятунку від привида, до психіатричної клініки у відділення для найважчих випадків. Там він має намір вилікуватися від нападів галюцинацій, але стикається з каральними методами вітчизняної медицини.

З сучукрлітом я не знайомий взагалі, тому був введений в оману анотацією, вирішивши, що це фантастичний роман з елементами потойбічного. На моє розчарування, це виявився гібрид «Над зозулиним гніздом» і «Скубі-Ду» за ідеєю, але за втіленням – прочитати і забути. Кількаразове нагадування про відзнаку «Коронації слова» не рятують.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Стівен Кінг. Рита Гейворт і втеча з Шоушенку: 28 років Енді приховував від усіх те, як сильно він хоче знову опинитися на волі, намагаючись за ґратами залишитися таким же, яким був по іншу сторону, і без надії сподівається.

→ Стівен Кінг. Зелена миля: Джон Коффі виступає в ролі Месії, страждаючи за тих, хто його оточує, забираючи у них їхній біль. І, як і дві тисячі років тому, він належно оцінений невеличкою групою і зневажається всіма іншими.

→ Денієл Кіз. Множинна особистість Біллі Мілліґана: 26-річного Біллі Мілліґана підозрюють у серії викрадень, пограбувань і зґвалтувань, але під час затримання він поводиться, наче зляканий хлопчик, який не розуміє, що відбувається.

Кен Фоллетт. Колона вогню. Відгук

Кен Фоллетт залишається вірним собі, але зраджує Кінґзбриджу. Собор досі стоїть на фоні, але події третьої книги серії розгортаються передусім далеко від нього. Саме це, на жаль, відриває третю книгу від попередніх.

«Вона питала себе, чому вона тут. Ніхто її не буде тримати, якщо вона повернеться в Шотландію або Францію. Але вона була полонянкою надії»

Це інша історія, але все той же Фоллетт. Він знову зображає цілу епоху, і цього разу ми відвідуємо різні країни – від Іспанії до Шотландії, від Швейцарії до Нового Світу – і знайомимось з десятками персонажів, як справжніх, так і вигаданих. Ця історія про те, як впродовж півстоліття католики і протестанти борються за свою віру.

«Коли хтось впевнений, що йому відома воля Божа, і він готовий будь-що її виконати, він – найнебезпечніша людина у світі»

Автору вдається не просто передати тогочасні перипетії, а й зобразити широкий спектр персонажів: тут є і радикали, і представники різних течій різної поміркованості, і байдужі до релігії «хамелеони». Ніхто не повторює функцій одне одного, тому всі герої здаються «живими».

«Хтось жадав шанобливого ставлення, інші жадали вина або тіл вродливих жінок, або ж порядку і покірності чернечого життя. Чого жадав Нед? Відповідь так швидко і легко спала йому на думку, що захопила його зненацька: справедливості»

«Колона вогню» також переводить політику з місцевого рівня на глобальний. Цікаво спостерігати за тим, як монархи змінюють одне одного, чим відрізняються вони між собою і держави під час їхнього правління. Спочатку ревна католичка Марія Тюдор, яка потрапила в історію під прізвиськом Кривава, впевнено керує країною.

«Католики будуть різати протестантів, і навпаки. Але дотримання законів Ісуса Христа не повинно було стосуватися гармат і мечів, вбивств і каліцтв. В євангельських історіях тільки вороги Ісуса проливали кров»

Потім настає тривала доба поміркованої протестантки Єлизавети, доба страху перед можливими замахами і повстаннями. Радикально налаштований протестантський король Яків повертає країні стабільність. Невтішний висновок для Неда Вілларда, головного героя книги: свобода віросповідання, за яку він бореться, розхитує державу, а жорстка політика, навпаки, її підтримує.

«Є дещо, що ти маєш зрозуміти, Роджере. В політиці немає святих. Але недосконалі люди все одно здатні змінити світ на краще»

Звертає на себе увагу й життя інших монархів. Трагічна доля Марії Стюарт робить з королеви чотирьох країн полонянку. Постійна зміна королів у Франції, що кілька десятиліть заважає розвитку держави. Безкінечні війни Філіпа як ознака стагнації Іспанської імперії.

«Немає нічого постійного, крім змін»

Про що ж буде наступна книга? Кен Фоллетт дає підказку: пуританство. Але чи буде це Протекторат і Реставрація, чи події перенесуться в Америку – невідомо. Якщо ж, за традицією, повинно минути два століття, то ми отримаємо Георгіанську добу і Американську революцію. Хай там як, вірогідність, що в центрі уваги знову опиниться Кінґзбриджський собор, мізерна.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Вільям Манчестер. Коли вогонь був єдиним джерелом світла: Середньовічна думка і Ренесанс: Портрет епохи: Гуманізм і Ренесанс виплекали покоління людей вільної думки, які згодом стануть першими протестантами.

→ Клайв Стейплз Льюїс. Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження: Цитати, зміст яких нам, здавалося б, цілком зрозумілий, майже безперечно потребують тлумачення з огляду на відмінний від нашого світогляд тогочасних людей.

→ Бернард Корнвелл. Останнє королівство: Утред Беббанбурзький вбитий данськими завойовниками. Його десятирічного сина Утреда-молодшого захопив у полон один із данів, Рагнар Безстрашний, для якого хлопчик з часом стає наче сином.

Девід Мітчелл. Хмарний атлас. Відгук

Ти знаєш, що книга неймовірна, якщо кінець кожного розділу закінчується твоїм сміхом і словами «оце так!», «ну-ну» і «що там далі?»

«Зрідка я помічаю правдивішу Правду, яка ховається в недосконалих подобах самої себе, але, коли я наближаюся, вона піднімається і лізе далі у болото незгоди»

Дуже складно передати в кількох реченнях сюжет книги, тому що вона складається з шести окремих, але дотичних, історій, розкиданих у часі, а саме: щоденник з середини XIX століття, листи з 1931 року, роман з 1975 року, сучасна кінострічка, голографічний запис із середини XXI століття, переказ з постапокаліптичного майбутнього. Мітчелл майстерний в своїй універсальності, кожна історія дихає індивідуальністю.

«Модель часу: безкінечна матрьошка розфарбованих моментів, де кожна "оболонка" (сучасність) поміщена в гніздо з "оболонок" (попередніх сучасностей), які я називаю актуальним минулим, але ми сприймаємо як віртуальне минуле. Матрьошка сьогодення також є гніздом для прийдешніх сучасностей, які я називаю актуальним майбутнім, але ми сприймаємо як віртуальне майбутнє»

Герої цих історій не тільки помічають предмети з попередніх історій, але й підсвідомо відчувають, що станеться в завершальній. Їх жанри, манера оповідання і зміст абсолютно різні. Тим не менш, головною темою залишається боротьба за владу і до чого вона призводить, незалежно від того, хто за неї хапається – варварські орди чи корпорації. Хай локальна боротьба не несе глобальних наслідків, але її суть залишається та ж, що й суть світових конфліктів, це та ж сама катастрофа, тільки в іншому масштабі. Різниця тільки в тому, що одні катастрофи руйнують життя окремої людини, а інші – життя всього людства.

«В нашій цивілізації "Свобода!" – це дурнувата пісенька з реклами, але тільки ті, хто її позбавлений, має примарне уявлення стосовно того, що це насправді за штука»

Може, це й несподівано, але саме цікава структура роману є його головним недоліком. Кожна історія обривається під час переламного моменту, а після шостої вони закінчуються у зворотному порядку. А книга не тоненька. Тобто, поки дійдете до продовження щоденника Адама Юїнга, через насиченість подій забувається, як він починався. За короткий проміжок часу потрібно перемкнути свій мозок між шістьма історіями, а потім – назад, а це непросто.

«– Але, якщо Ви знали про цю… змову, чому Ви їм підігрували? Чому Ви дозволили Хе-Чу Іму так близько підібратися до себе?

– А чому мученики підігрують своїм юдам?»

Устами багатьох книга розказує про одне й те ж. Це – концерт для шістьох солістів. У всіх різні інструменти, але вони виконують один і той самий твір.

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Читайте також:

→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: В романі п’ять рівнів – Айріс, яка на схилі літ розповідає про свою молодість, тоді газетні вирізки і текст Лориної книги, в якій чоловік розповідає жінці про інопланетний світ, в якому живуть сліпі убивці.

→ Айзек Азімов. Сталеві печери: Так само як видатні уми майбутнього колись створять сплав людської подоби і механічної начинки, Айзек Азімов створив сплав фантастичного і детективного жанрів. В Нью-Йорку майбутнього розслідують вбивство позаземця.

→ Джек Мак-Девітт. Мандрівники у часі не вмирають: Що може бути краще за подорожі у часі? Стати свідком легендарних подій, зустрітися з визначними історичними постатями, побачити, почути і доторкнутися до їхнього спадку, загубленого у безодні віків.