Говард Філіпс Лавкрафт і Авґуст Дерлет. «Спостерігачі з позачасся» та інші твори. Відгук

Це збірка творів, які Дерлет дописував після смерті Лавкрафта. В найдовшому, який містить близько 50 тисяч слів (так американці рахують обсяг книг), Лавкрафту належить близько 2,5% від усього тексту. В деяких йому належить тільки ідея, а самі твори написані Дерлетом. Тому не можна називати це співтворчістю і тим паче ставити ім’я Лавкрафта поперед Дерлета. Це радше твори Дерлета, написані під враженням від творчості Лавкрафта. Зараз ми називаємо це фанфіками.

Тут є декілька оповідань з доволі оригінальним сюжетом, але більшість все ж зводиться до того, що рідний онук або двоюрідний онук успадковує після смерті свого предка будинок десь у глушині, зазвичай біля Данвіча або Аркхема. Місцеві жителі ставляться до новоприбулого з підозрою, оскільки будинок оповитий дурною славою, а попереднього власника вважали чаклуном. І головному герою, на жаль, доводиться дізнаватися, що їхній страх обґрунтований. У Лавкрафта була широка фантазія, а Дерлет звузив усе написане ледь не до одного сюжету.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джонатан Л. Говард. Картер і Лавкрафт: Коли-небудь здавалося, ніби ви не в своєму часі або взагалі не в своєму світі? Може, це тому, що в 20-их роках минулого століття Г. Ф. Лавкрафт і Рендольф Картер перевернули світ догори дриґом.

→ Ганс Родіонофф. Лавкрафт: Змалечку Говард бачив нічні жахіття, де його викрадають з ліжка крилаті примари. І в юному віці він вигадав Аркем – огидне місто, яке існує на кордоні реальності та вигадки.

→ Алан Мур і Джейсен Берроуз. Провіденс: Журналіст газети «Нью-Йорк Геральд» Роберт Блек мріє написати книгу про світ, прихований під оболонкою суспільства, про людей, не таких, як інші, які, однак, вміють тримати це у таємниці.

Жозе Сарамаґо. Сліпота. Відгук

У страху великі очі. А у переляканих – незрячі. Так казала мудра людина. А може, просто стара.

Чоловік осліп за кермом прямо на перехресті. Осліп чоловік, який допоміг йому дістатися додому, і офтальмолог, який його оглядав, і пацієнти офтальмолога, з якими він перетнувся у прийомній. Тільки дружина лікаря не втратила зір – на жаль чи на щастя – а потім її найбільшим бажанням було так само осліпнути, щоб не бачити те, що коїться навколо.

В епоху коронавірусу не сприймаєш книги про епідемії якось інакше, але паралелі шукаєш. Та складно знайти щось знайоме в книзі, яка описує крах суспільного ладу. Паралелі можна провести з книгами, які торкаються дотичних проблем. В «Мальвілі» Робера Мерля ми бачимо, що стається, коли цивілізація зазнає нищівного удару. «Крайня Північ» Марселя Теру ставить ті самі питання. Про життя людини, позбавленої чуттів, йдеться в книзі Далтона Трамбо «Джонні отримав гвинтівку». Все це поєдналося, і я прочитав поки що найстрашнішу книгу цього року.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Далтон Трамбо. Джонні отримав гвинтівку: Джо Бонем залишився без рук, ніг, рота, носа і слуху. У тілі каліки здоровим залишився тільки мозок. Та й йому загрожує божевілля в цій милосердній в’язниці, де його залишили ні живим, ні мертвим.

→ Робер Мерль. Мальвіль: Атомна війна знищила майже все людство. Лише скеля врятувала замок Мальвіль і кількох людей, які в ньому зібралися. Вони змушені підлаштовуватися під нові умови і будувати своє маленьке суспільство.

→ Марсель Теру. Крайня Північ: Мейкпіс Гетфілд, єдина мешканка колись 30-тисячного міста, підтримує в ньому останній вогник цивілізації, на який насувається нещадна тайга. У світі, де у всьому відчувається нестача, немає місця для милості.

Джордж Мартін. Гра престолів. Відгук

Купився на хайп навколо серіалу, але вирішив не дивитися, а прочитати. Спочатку здавалося, що «Гра престолів» здобула свою популярність завдяки жанру (порівняймо з «Володарем перснів») і мішкам доларів, витрачених на зйомку.

Проте у самої книжки не тільки гарна обкладинка (хоча насправді обкладинка така собі). Мартіну дійсно вдалося передати дух лицарської доби, він розуміє поняття васалітету, лицарських чеснот, але і зради та підступності; тобто він розуміється на тому, якою була Європа ще кілька століть тому, і вміло застосовує свої знання, а не просто романтизує щось наближене до Середньовіччя і відсуває це кудись на задній фон.

Разом з тим, він вводить фентезійні і міфологічні елементи в свій текст. Гаразд, тут немає ельфів та гномів, однак є дракони і (нібито) мантикори, є пророчі сни і живі мерці. Це не просто світ людей, перенесений на іншу планету.

Але це тільки те, що стосується жанру. Книга цікава не тільки цим. Сюжет направду інтригуючий, але хочу звернути увагу на те, що знаходиться в його серці. Жив-був собі намісник, який був змушений загнати себе в пастку, стати правою рукою короля, тому що йому не залишили іншого вибору. І це порушило баланс в усьому королівстві. І все, що робиш, розхитує ситуацію тільки сильніше. Найцікавіше – це спостерігати за реакцією (або її відсутністю) на наближення неминучої катастрофи. Я перечитав свій відгук на «Осяйне сонце» і тепер не дивуюся, чому кажуть, що «Гра престолів» писалася з Війни Троянд.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Кен Фоллетт. Колона вогню: Кінґзбриджський собор досі стоїть на фоні, але події третьої книги серії розгортаються передусім далеко від нього. Ця історія про те, як впродовж півстоліття католики і протестанти борються за свою віру.

→ Бернард Корнвелл. Останнє королівство: Утред Беббанбурзький вбитий данськими завойовниками. Його десятирічного сина Утреда-молодшого захопив у полон один із данів, Рагнар Безстрашний, для якого хлопчик з часом стає наче сином.

→ Шерон Кей Пенман. Осяйне сонце: Безумство Генріха VI з роду Ланкастерів, захоплення влади Едвардом IV і нетривале королювання Річарда III. Ти переконуєшся, наскільки хистким може бути мир, якщо його фундамент зведений на піску.

Кріс Вікем. Спадок Риму: Висвітлення Темних віків, 400-1000 роки. Відгук

Найкраща книга про Середньовіччя, яку я читав? Можливо! Великий обсяг дозволяє усебічно розглянути добу, про яку нам відомо найменше – Темні віки.

Це був би ідеальний підручник (який, втім, довелося б розтягнути на три-чотири навчальні роки): тут вистачає і подробиць, і узагальнень. І увагу приділено не тільки теренам колишньої Римської імперії, Західній Європі та арабському світу, але й, наскільки дозволяють письмові свідчення, регіонам далі на північ і схід, ніж це зазвичай роблять європоцентричні історики.

Зокрема, в загальних рисах описане становлення Русі в контексті європейської історії. Саме так! Тут не прочитаєш хрестоматійної історії про те, як княгиня Ольга мстилася древлянам, бо яке це має значення для історії?.. Натомість Кріс Вікем розповідає про запозичені русинами елементи скандинавської, хозарської і візантійської культур, про їх участь у візантійській геополітиці і про торговельні зв’язки з іншими куточками Європи.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Анрі Піренн. Міста Середньовіччя: Нарис з економічної і соціальної історії: На думку автора, мусульманська навала перервала морські маршрути між Заходом і Сходом, через що торгівля практично зупинилася і сенс у великих містах просто відпав.

→ Бернард Корнвелл. Останнє королівство: Утред Беббанбурзький вбитий данськими завойовниками. Його десятирічного сина Утреда-молодшого захопив у полон один із данів, Рагнар Безстрашний, для якого хлопчик з часом стає наче сином.

→ Роберт Лейсі і Денні Дензіґер. Рік 1000: Яким було життя на рубежі тисячоліть: Путівник по Англії того часу. Як і календар, книга розбита на дванадцять розділів, зміст яких так чи інакше відповідає тим заняттям, які займали центральне місце у відповідні їм місяці.