Прочитано в рамках проекту Африка.
Автор: Алекс Ла Гума (Alex la Guma)
Країна походження: ПАР
Назва оригіналу: In the Fog of the
Seasons' End; Time of the Butcherbird
Мова оригіналу: англійська
Рік видання: 1972; 1979
Рік перекладу: 1980
Перекладач: Ганна Книш; Андрій
Петренко
Видавництво: Молодь
Перший твір.
Бейкс – один із останніх борців за
свободу африканців, якого ще не вистежила біла влада Південної Африки. Він
змушений жити у підпіллі, що кілька днів змінювати місце проживання,
перебиваючись по конспіративних квартирах у прихильних до визвольного руху
громадян, розносити ночами листівки із закликом до опору і раз-по-раз
озиратися, шукаючи очима поліцію у цивільному. Вельми детально описано побут
підпілля і передано напругу, з якою доводиться миритися його членам.
Другий твір.
Комівояжер Едгар Стоупс застрягає в
провінційному містечку зі зламаною машиною, адже лагодити її нікому – всі готуються
до молебню на прихід дощу. Він, нащадок англійців, з відразою ставиться до
місцевих бурів-африканерів, збірним образом котрих є Ханнес Меулен – молодик,
який без конкуренції проходить до Парламенту. Колись через жорстокість Меулена помер
брат Шилінга Муріле – чорношкірого служника, який, відсидівши вісім років у в’язниці,
хоче нарешті поквитатися з кривдником. Вождя ж його племені, який плазує перед
владою, ця ж влада понизила до звання старости, і тепер сестра вже колишнього
вождя закликає народ дати відсіч зазіханням білих на їхню родову землю. Багато
різних людей опинилися тут водночас і їхні долі нерозривно сплелися.
Підсумок.
До цього я вже читав повість Алекса
Ла Гуми і, якщо описати враження від усіх трьох… Цей автор просто якісно
відрізняється від інших африканських письменників. Ясна річ, якщо його видавали
в СРСР, значить, його твори мали відповідний ідеологічний відтінок: він писав про
те, як африканці наближаються до повалення західної диктатури. Але ж, тут хоч і
є ідеалізовані промови, йому вдалося написати те, що не тхне відвертою пропагандою.
Кожному твору перш за все надано оригінальний сюжет, а вже потім йдеться про
боротьбу і бла-бла-бла. І манера письма у автора нагадує стиль прогресивного,
вибачте, капіталістичного письменника. Скажімо, події у «Часі сорокопуда» зображуються
з точки зору кількох персонажів і у всіх свої гріхи, і якщо ти чорний, то це не
робить тебе автоматично героєм. Якби когось і варто було зараз перевидати, то саме
Ла Гуму.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Алекс Ла Гума. Блукання вночі. Уїлсон Катійо. Син рідної землі: Ла Гумі вдалося неймовірно влучно описати
вуличне життя – злочинців, жебраків, голод, пиятику, свавілля поліції, страхи
простого люду.
→ Нельсон Мандела. Довгий шлях до свободи: Нельсон Мандела майже все життя прожив у країні, де значення мав
тільки погляд білої людини і її думка. На щастя, доживав він свій вік уже в
країні, про яку мріяв.
→ Б’янка Мараїс. Мугикай, якщо не знаєш слів: Донька чорношкірої Б’юті зникає під час протестів. І хтось вбиває
батьків дев’ятирічної білої дівчинки на ім’я Робін. Звісно, доля зводить їх
разом, щоб показати, що раса не має значення.
Немає коментарів:
Дописати коментар