Коли один з друзів Майкла Крайтона вирішив
прочитати лекцію «Нудна література» і до переліку набридлих творів він включив «Беовульфа»,
це сильно зачепило Крайтона і він взявся доводити протилежне. Його роман «Поїдачі
мертвих» – це поєднання арабських хронік, перекладів різного ґатунку і наукових
досліджень, але всі вони – лише фікція, створена, щоб нагадати світу про
найепічнішу з епічних поем давньоанглійської літератури.
«Але позиція "пост-модерністських"
науковців становить більш фундаментальну проблему. В академічних колах дехто
вже всерйоз стверджує, що між фактом і вигадкою немає різниці, що будь-який
спосіб прочитання тексту – довільний і особистий, а отже чистий вимисел
настільки ж вагомий, як і ґрунтовне дослідження»
Оповідач книги намагається зібрати до купи
розповіді про пригоди багдадського посла Ахмада ібн Фадлана, який жив у X
столітті. Його звіт про невдалу подорож до волзьких булгар і про те, як він
вирушив у похід з варягами, зберігся у вигляді уривків з рукописів. Коли на
шляху на північ ібн Фадлан зустрічає варягів, він затримується у них через смерть їхнього
ватажка. Обряд поховання та інші звичаї дуже дивують ібн Фадлана, який тоді вперше знайомиться з «північними людьми».
«Немає чоловіка настільки доброго, що він
вільний від усього злого, і немає настільки поганого, що він нічого не варт»
Одночасно до них прибуває посланець, який
розповідає про братовбивчі міжусобиці в одному з варязьких королівств. Новий
ватажок на ім’я Булівюф збирає невеличкий загін для далекого походу, і ібн
Фадлан змушений до них приєднатися, тому що, за давнім повір’ям, щось чуже (або
чужинське) принесе їм вдачу.
Саме тут події роману починають перегукуватися
зі змістом давньоанглійської епічної поеми. Гурт воїнів разом з арабом прибуває
у королівство Гротґара, яке зазнає нападів від вендолів – чудовиськ з туману.
Арабу не залишається нічого, тільки стати з мечем в руках на захист королівства
і просити прощення у Аллаха за кожний свій неправедний вчинок.
«Це звичайна річ серед північних людей, і я
бачив це на власні очі»
Ібн Фадлан як безсторонній свідок подій
документує їх, не зважаючи на упередження і забобони варягів, тому нам легше
побачити те, що нібито ховалося за легендарними подвигами Беовульфа. Саме ця
псевдофактологічність і є родзинкою роману поряд із зовсім не героїчним образом
араба, який потрапив у світ варягів, жодним чином не відірваних від героїчних
саг, з яких вони постали. Мужні і дужі воїни вирушають, можливо, в останній
похід; для них світ населений монстрами, гномами і чарами, а туман, що вночі спускається
з гір, передвіщає небезпеку. Супроводжує їх ібн Фадлан, який не витримує
хитавиці і вигляду крові.
«Щойно я зникнув з очей своїх північних
друзів, я забув усі свої наміри і раз по раз шепотів: "Хвала Аллаху", – як бездумна людина або людина така стара, що її мозок більше не працює, або
дитина, або дурень»
«Клянусь Аллахом, немає страху більшого, ніж той, коли не знаєш його причини»
Я схвалюю цей роман, тому що сам був автором
псевдонаукових нісенітниць (щоправда, у мене вікінги вирушили в серце Сахари).
Також він мені до смаку як адаптація одного з класичних творів середньовічної
літератури. Крім того, не можу не відзначити певну спорідненість з Лавкрафтом.
Якщо відкинути неземну фантастику, оповідь ібн Фадлана своєю формою і
наповненням чимось нагадує окремі твори батька жахів. Не дарма оповідач в
бібліографії зазначає «Некрономікон».
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Бернард Корнвелл. Останнє королівство: Колишній
бранець Утред не може вирішити, ким він себе відчуває – англом або даном – та все ж присягає на вірність вессекському
королю Альфреду, який знаходить в особі парубка надійного союзника.
→ Бернард Корнвелл. Вершник на блідому коні: Разом
з королем Альфредом Утред переховується у болотистій місцевості, куди не можуть
дістатися дани. Протягом кількох місяців Альфред збирає військо і у вирішальній
битві зустрічається зі своїм ворогом.
→ Клайв Стейплз Льюїс. Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження: Цитати, зміст яких нам,
здавалося б, цілком зрозумілий, майже безперечно потребують тлумачення з огляду
на відмінний від нашого світогляд людей Середньовіччя.
Немає коментарів:
Дописати коментар