Джоан Ролінґ. Гоґвортс: Неповний і ненадійний путівник. Відгук

Гоґвортс – це любов назавжди. Сім книг дозволили нам відвідати ледь не кожен куточок замка, казкового озера і таємничого лісу. Та цього виявилося замало. Чому чаклуни пересіли на паротяг? Що то за портрети, які наче живі? Чому Гаррі не бував у гуртожитку факультету Гафелпаф? Як діє часоворот і чи не загубився десь ще один? Хтось взагалі знає відповіді на ці питання? Хочу вас заспокоїти, відповіді на ці питання існують і шукати їх слід на сторінках книги «Гоґвортс: Неповний і ненадійний путівник».

Ця коротка збірка статей і зауважень самої Джоан Ролінґ складається з шести розділів. Перший розділ «Подорож до Гоґвортса» розповідає про те, які методи дістатися до замка перепробували за тисячу років і чому зупинили свій вибір на Гоґвортському експресі, а також звідки виникла ідея незвичайної платформи під номером 9 3/4.

«Тому по всій Британії були розміщені пункти збору з летиключами. Та одразу ж виникли логістичні проблеми. Бували роки, коли третині учнів не вдавалося прибути, тому що вони пропускали час відправки або не могли знайти той непримітний зачарований предмет, який повинен був доставити їх у школу»

Другий розділ «Сортування» присвячений, як не складно здогадатися, Сортувальному капелюху, його пісням, а також сповільнюхам, тобто першокурсникам, яким впродовж п’яти хвилин не встигають обрати факультет. У цьому випадку, зазначу, я дозволив собі самостійно перекласти їх назву, тому що відповідника в українській поки (наче) немає. Переклад всіх інших власних назв і реалій брав з Вікіпедії.

«Єдиними справжніми сповільнюхами, про яких особисто відомо Гаррі Поттеру, були Мінерва Макґонеґел і Пітер Петіґру. Перша промучила Сортувальний Капелюх п’ять з половиною хвилин, поки він вирішував, чи слід їй піти в Рейвенклов, чи в Ґрифіндор. Другого Капелюх помістив у Ґрифіндор після тривалих вагань між цим факультетом і Слизерином»

Третій розділ «Замок і угіддя» містить відомості про такі розрізнені речі, як Велике озеро, гуртожиток Гафелпаф і Карту Мародера.

Четвертий розділ «Заняття в Гоґвортсі» – про предмети, які вивчають учні, і про часоворот, який допоміг Герміоні Ґрейнджер відвідати більше занять, ніж це фактично можливо.

П’ятий розділ «Жителі замка» стосується не учнів і вчителів, а привидів і людей з портретів. Особлива увага приділяється привиду факультету Ґрифіндор Майже-Безголовому Ніку і до безглуздості відважному серу Кадоґану.

«Маґли, які наполягають, що можуть бачити привидів, мов у ясний день - це або а) брехуни, або б) хвалькуваті чаклуни, які, до речі, грубо порушують Міжнародний статут про секретність»

Шостий розділ «Таємниці замка» розказує про Дзеркало Яцрес, Сито спогадів, Філософський камінь, Меч Ґодрика Ґрифіндора і Таємну кімнату.

«А ось Гоґвортське Сито спогадів належить не одній особі, а всій школі. Ним користувався нескінченний ланцюг директорів і директорок, які також залишили по собі свій життєвий досвід у формі спогадів»

Найсмішніше те, що багато з цих статей були у вільному доступі, але видавці зібрали їх жменьку, додали ще трохи і вирішили продавати. О, як я люблю цей світ. Тим не менш ця книга стане у пригоді всім, хто хотів зібрати всі наявні відомості про рідний Гоґвортс, а не шукати їх деінде. Якщо вам і цього замало, колись віртуальна реальність породить такий світ, який дозволить дослідити абсолютне все, що вас цікавить. Я, наприклад, хочу понишпорити в кабінеті Філча. Не думаю, що карта Мародера – найцінніше, що потрапляло йому в руки.

10 уявний ідеал

9 найкраща книга в моєму житті?

8 почесне місце на полиці

7 обов’язково до прочитання

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Схожі дописи:

→ Ієн Мортімер. Путівник мандрівника у часі середньовічною Англією: Настільна книга для відвідувачів чотирнадцятого століття: Що потрібно знати тим, хто вирушає на сім століть назад? Це – посібник із практичними порадами.

→ Жоріс-Карл Гюїсманс. Собор: Весь твір є епічною одою Шартрському собору. Споруда розглядається зовні і зсередини, наводиться детальна історична довідка про неї, а окремий розділ присвячений аналізу собору як книзі, виконаній з каменю.

→ Вірджинія Вулф. Місіс Делловей: Книга є віддзеркаленням способу життя вищого прошарку британського суспільства після Першої світової війни. Зображення віддаляється і наближається від однієї деталі до іншої, поступово освітлюючи повну картину.