Курт Воннеґут. Сніданок чемпіонів, або Прощавай чорний понеділку! Відгук

Я не знаю, як сприймуть цей роман ті, кого не забавляє кепкування літераторів про літературу. Це – енциклопедія для дошкільнят, яким треба пояснити, що таке лимон, оправлена в сюжет, де дві вантажівки несуться одна на одну. Тільки, звісно, це не вантажівки, а люди.

Шляхи двох героїв сходяться в одній точці. Невизнаний письменник-фантаст Кілґор Траут їде на мистецьку конференцію, щоб розповісти «яким є справжнє життя». Водночас багатій Двейн Гувер потроху божеволіє, і книжка Траута має стати для нього останньою краплею.

Таким чином є два герої. Обидва вважають, що пізнали заключну істину. Ці дві істини, зрозуміло, не збігаються. Тож вони живуть у світі, зовсім позбавленому істини, тому що його Творець може вигадати будь-що, навіть помістити себе всередину свого твору і кепкувати із себе ж.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Курт Воннеґут. Бойня номер п’ять: Біллі з невідомих причин мандрує у часі до визначних подій у своєму житті. Можливо, він, як і жителі планети Тральфамадор, які викрадають його для свого зоопарку, живе у чотирьох вимірах.

→ Джозеф Геллер. Пастка-22: Армія – місце абсурдне. Війна – сама собою абсурдна. Армія на війні – тим паче. Проте за шибеничним гумором прихована серйозність. Кожен військовий, зображений ходячим анекдотом, має свою драму.

→ Вінстон Грум. Форрест Гамп: Пригоди Форреста Гампа – це зайвий доказ того, яким абсурдним інколи може бути життя. Проте також це нагадування, що можливості чекають на нас за кожним поворотом, просто не слід одразу від них відмовлятися.

Роман Іваничук. Мальви. Відгук

Я вже забув, чому вибрав цю книжку, тому несподівано для себе прочитав історичний роман про часи до і під час Хмельниччини. Особлива увага тут приділяється долі українських невільників у Криму і Османській імперії. Марія та її діти опиняються в полоні – хто де. І водночас зображуються перипетії при монарших дворах. Всіх дійових осіб, хто б це не був, турбує питання відданості: кому чи чому належить їхні душа і серце?

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Кримський інжир: Казали, що перша збірка має банально-романтичний присмак, але, думаю, і така література про Крим повинна зберегтися для історії. Для мене найкращі тут Світлана Тараторіна, Ілона Червоткіна, Євгенія Світоч і Єва Райська.

→ Кримський інжир. Демірджі: Другий том трохи кращий за перший, але загалом присмак той самий. Тут сподобалися Джан Гуль, Осман Аріфмеметов, Наталія Смирнова, Анна Карач і Сергій Жадан.

→ Кримський інжир. Чаїр: Ця збірка безумовно краща за дві попередні. Особливо високий рівень у прози. Мої фаворити: Ельвіра Озкан, Стана Корунна, Анастасія Якименко, Марина Пономаренко, Сєярє Кокче і поза конкуренцією Олександра Очман.

Ельфріда Єлінек. Піаністка. Відгук

Отже, є викладачка консерваторії, є її мати і є учень, який закоханий у викладачку. І всі троє – якісь хворі на голову, з дивним розумінням любові. Вони маніпулюють і тероризують одне одного, люблять і ненавидять, і люблять ненавидіти. Ці два речення вичерпно описують усе, що відбувається в романі: «Врешті-решт це вона підкорила свою доньку, допасувала її до своїх потреб, і от хтось інший тепер руйнує все це і підкорює її дитину заново. Мати шаленіє все більше». Моє розчарування – не від того, що тут немає хороших персонажів. Анотація навіває дух грандіозності, якої в самому романі я не знайшов.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Айра Левін. Дитина Розмарі:  Розмарі і Ґі переїжджають в нову квартиру. Розмарі вагітніє, але її непокоять деякі дрібниці: дивні сусіди, таємнича історія будинку, певна нещирість чоловіка і багато-багато збігів, які неможливо просто так пояснити.

→ Емма Доног’ю. Кімната: Ма і Джек нібито насолоджуються ідеальними стосунками, та все ж живуть у химерному царстві кривих дзеркал. Вони туляться в маленькій кімнатці, єдине вікно – на стелі, а на дверях встановлений кодовий замок.

Марґарет Етвуд. ШаллАддам. Відгук

У третій книжці переплітаються сюжетні лінії Джиммі, Тобі й Рен, а також (СПОЙЛЕР!) кільканадцятьох інших персонажів, яким вдалося пережити епідемію. Протягом усієї книжки вони фактично тільки готуються вийти на пошуки поганців, тобто, як і в попередніх частинах, сюжет фокусується більше на минулому, ніж на сьогоденні. На цей раз ми дізнаємося історію життя Зеба, менше – про Адама, а ще – деякі інші рандомні зв’язки між персонажами. І, звісно, детальніше про сам світ – дистопічний, а потім постапокаліптичний.

Мабуть, десять років тому кожна наступна книжка подобалася мені дедалі менше саме тому, що вони складалися здебільшого зі спогадів, а подій у реальному часі майже не відбувалося. Спершу на це не дуже звертаєш увагу, тому що цікаво дізнатися передісторію, але зрештою розумієш, що так, в минулому світ котився у прірву, нащо про це повторювати вдесяте? А ще Етвуд не дійшла до притомного висновку. Людство стане кращим? Ну то й що?

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Марґарет Етвуд. Орикс і Деркач: На плечі невдахи-Джиммі впала доля майбутнього людства. Джиммі, звісно, ходячий словник, але його єдиним досягненням можна вважати хіба що дружбу з генієм-Деркачем, який і накинув на нього тягар.

→ Марґарет Етвуд. Рік Потопу:  Тобі і Рен підготовані виживати у скрутних умовах і навчені пробачати. Такий контраст із долею бідолахи Джиммі, на якого звалилася відповідальність за долю людства, і тому він прокляв підлого Деркача.

→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

Валерій Шевчук. Дім на горі. Відгук

Просто магічна книжка. І магія ця – така, як я люблю: не очевидна, а десь на споді, така, ніби стосується буденних речей і може просто бути втіленням розбурханої уяви, але все ж вчувається, вона справді тут є.

Книжка поділена надвоє. Перша частина оповідає про дивовижні життя декількох родин, долі яких переплелися саме на схилах цієї своєрідної «зачарованої» гори. Друга ж частина складається з 13 більш фантастичних оповідань (з відьмами і домовиками), які нібито написав один із персонажів першої.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ґабріель Ґарсія Маркес. Сто років самотності: У світі, де магія переплітається з реальністю, покоління за поколінням потрапляло у ту саму пастку, поки нарешті не народився той, хто, як вважалося, мав би відкрити нову сторінку в історії роду.

→ Кейт Аткінсон. За лаштунками в музеї: Рубі Леннокс здається, що в її будинку живуть привиди минулих поколінь. На плечах Рубі лежить важче завдання, ніж було в її попередниць – знайти вихід з лабіринту безперервних страждань.

→ Хосе Доносо. Розпутний птах ночі: Автор вибудовує монструарій, в якому потвори стають чимось звичайним, і капеланію, утриманці якої перетворюються на чудовиськ. Там Німенький намагається мститися за своє минуле, проте воно його щоразу наздоганяє.