Цей роман
дав мені більше, ніж я розраховував. Звісно, я завжди обираю книжки за
анотаціями. Мене зацікавило рейдерство і, головне, повернення до свого минулого
– це все тут було. І навіть десь на середині книжки я міг сказати лише, що вона
норм. Тільки згодом я зрозумів, що пропускав дещо більше. Що це не просто якась
лінійна оповідь.
Я не одразу
вловив принаду роману. Але звертати увагу слід було на чи то марення, чи то
містику, чи то магічний реалізм. Скажімо, тут Герман натрапляє на могили
друзів, з якими нещодавно бачився. Або повертається із залізниці, а йому
кажуть, що немає тут ніякої залізниці. Щось змушує підніматися тіні, примари
минулого, вони затуляють чи змішуються з теперішнім, ніби закидаючи Германа в
часову петлю.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Ґабріель Ґарсія Маркес. Сто років самотності: У світі, де магія переплітається з реальністю, покоління за
поколінням потрапляло у ту саму пастку, поки нарешті не народився той, хто, як
вважалося, мав би відкрити нову сторінку в історії роду.
→ Кейт Аткінсон. За лаштунками в музеї: Рубі
Леннокс здається, що в її будинку живуть привиди минулих поколінь. На плечах
Рубі лежить важче завдання, ніж було в її попередниць – знайти вихід з
лабіринту безперервних страждань.
→ Хосе Доносо. Розпутний птах ночі: Автор
вибудовує монструарій, в якому потвори стають чимось звичайним, і капеланію,
утриманці якої перетворюються на чудовиськ. Там Німенький намагається мститися
за своє минуле, проте воно його щоразу наздоганяє.
Немає коментарів:
Дописати коментар