Ця книга настільки суперечлива, що її не
видали навіть на батьківщині автора, і вона існує лише в кількох перекладах.
Але КСД, я гадаю, спіймав хвилю Кіза і вирішив вичавити з успіху перших книжок
все, що вдасться.
«Війни Мілліґана» – це логічне продовження «Таємничої
історії Біллі Міллігана» (нагадаю, ця назва мене досі дивує). Оскільки це не
вимисел, а твір, заснований на реальних подіях, після першої книги – на жаль
для Біллі – нічого не змінюється: він досі поневіряється по медичних закладах
різних режимів суворості і намагається протистояти зовнішньому світу,
незважаючи на те, що всередині нього теж немає гармонії.
«Департамент психічного здоров’я припустився
серйозної помилки. Адміністрація зібрала в одній клініці соціопатів із в’язниць
та інших установ, у яких, як виявилося, попри душевні хвороби набагато більше
розуму й талантів, аніж у всіх, хто керував цією богадільнею»
(Тут і далі цитати з книги Д. Кіз. Війни
Міллігана / Пер. з англ. Т. Івченко. – Харків : КСД, 2018. – 384 с. – ISBN
978-617-12-4526-6.)
Отже, суспільство не хоче приймати Біллі,
тому що боїться його. В лікарнях його принижують і обмежують йому свободу у
випадках, коли з іншими пацієнтами такого б не вчинили. Прокурори хочуть знову
засадити його за ґрати, щойно його випишуть, незважаючи на ті травми, які він
вже пережив. Політики досі тиснуть заради прихильності електорату. Скільки би
Біллі не намагався спокійно налагодити життя, знаходиться хтось або щось, що
перекриває йому кисень, і процес одужання опиняється під загрозою. Очікуєш, що
ось-ось він зламається від безнадії. Чому його хочуть вічно тримати в клітці?
Він же хоче стати звичайною людиною.
«Сподіваюсь, прощення зможе охопити те давнє
минуле і змінити майбутнє. Люди мають припинити завдавати шкоди одне одному»
Книга, яка, як я вже писав, заснована на
реальних подіях, ще раз засвідчує, що виправна система навіть найбільш
демократичних країн не виконує своїх функцій. Її мета – підготувати до
звичайного життя в суспільстві. Натомість, в медичних закладах Біллі стикається
з банальною некомпетентністю, тому що в найтяжчий момент там не має жодного
психіатра. А детективи і поліція просто хочуть його заарештувати, оскільки
намалювали його дияволом. Всім байдуже, чи принесуть їхні дії якусь користь Біллі,
вони просто виконують те, що вважають за потрібне. Найболючіше те, що всі вони
борються лише з образом Біллі, а потерпає від боротьби сам пацієнт, справжня
людина, яка просто хоче віднайти саму себе.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Деніел Кіз. Множинна особистість Біллі Мілліґана: 26-річного Біллі Мілліґана підозрюють у серії викрадень, пограбувань
і зґвалтувань, але під час затримання він поводиться, наче зляканий хлопчик,
який не розуміє, що відбувається.
→ Патриція Гайсміт. Талановитий містер Ріплі:
Один з талантів Томаса Ріплі полягав у тому, що він формулював свої думки так,
що мав змогу фактично маніпулювати людьми. Одного разу він використав
можливість прожити чужим життям.
→ Сергій Бут. Аляска: Рятувальника Антона
прямо в гідрокостюмі доставляють з церкви, де він шукав порятунку від привида,
до психіатричної клініки у відділення для найважчих випадків. Там він але
стикається з каральними методами вітчизняної медицини.
Немає коментарів:
Дописати коментар