Том Ріплі вбиває мафіозі тому, що мафія йому
не подобається. Що? Він вбиває не захищаючи свої інтереси, як це вже ставалося раніше,
а вирішивши виручити Джонатана Треванні, якого втягнув у свою брудну гру. Все
одно: що? «Гра Ріплі» – третя книга Ріпліади, яка викликає більше запитань, ніж
дві попередні.
Безпечно покінчивши з Дерваттом – аферою з
продажу картин художника, який взагалі-то загинув, але група підприємливих
друзів продовжувала продавати чужі твори під виглядом його полотен – Том Ріплі все ще
ходить по лезу ножа, заробляючи гроші сумнівними способами. Його давній
знайомий Рівз Майнот просить допомоги у пошуках не пов’язаної з ними людини,
яка б погодилася на вбивство двох мафіозі. На думку містера Ріплі спадає
Джонатан Треванні, який колись неввічливо відповів на привітання Тома. І лише
через це Том починає свою брудну гру – йому цікаво, чи зможе він підвести
звичайну людину до того, що вона погодиться когось вбити.
Цього разу дедалі більше людей дізнається,
ким насправді є Ріплі і чим він займається. Погана слава і підозри кристалізуються
у прямі звинувачення. Як він досі уникає відповідальності перед законом, якщо
вже випадкові знайомі можуть скласти два і два?
У цьому романі він також змінює причину
вбивств. Раніше він вбивав, коли опинявся у безвихідній ситуації, намагаючись
зберегти свою репутацію. Тепер йому нічого не загрожує, але він чомусь вирішує
здійснити вбивство замість Джонатана, сумніваючись у його силах. Знову: що? Справа в тому, що за
домовленістю, Джонатан може просто не вступати у дію, якщо не знайде слушної
нагоди, відклавши спробу до кращих часів. Тому мотиви Ріплі мені не зрозумілі.
«Чи було урядам відомо про божевільні витівки
деяких зі своїх шпигунів? Цих примхливих недоумків, які носяться з Бухареста до
Москви і Вашингтона зі зброєю і мікроплівками, людей, які могли б із тим самим
завзяттям направити свою енергію в бойове завдання з колекціонування марок або
в отримання секретних даних про іграшкові поїзди?»
«До члена мафії, якого він збирався вбити
(він сподівався), він не відчував жалощів. А ще Джонатан зрозумів, що так само
не жаліє й себе. Смерть – це смерть»
«Старий добрий оптиміст Рівз: його дім
підірваний, все майно знищене – його план досяг успіху»
«Я з тих, хто непокоїться. Складно повірити,
чи не так? Я намагаюся уявити найгірше до того, як воно станеться»
«Хай там як, його неоковирне тіло мало занедбаний
вигляд небіжчика – навіть не зануреного у мрії або сон, він просто лежав з відсутнім
поглядом, наче свідомість залишила його назавжди»
Немає коментарів:
Дописати коментар