Мухаммед Теймур. Що бачать очі. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Автор: Мухаммед Теймур (محمد تيمور)

Країна походження: Єгипет

Назва оригіналу: ما تراه العيون

Мова оригіналу: арабська

Рік видання: 1918

Рік перекладу: 1957

Перекладач: Тауфік Кезма, Олесь Жолдак

Видавництво: Державне видавництво художньої літератури

 

Це найдавніша книга африканського автора, видана українською мовою. До того ж, сам оригінальний твір був написаний ще в 1917-1918 роках, коли про африканську художню літературу ще зарано було говорити як про щось сформоване. Навіть в арабській літературі Мухаммед Теймур вважається піонером. З’явився цей переклад завдяки Тауфіку Кезмі – сирійцю з Османської імперії, який приїхав навчатися в Київ і залишився викладати в Університеті Шевченка.

У тоненькій книжечці Теймура всього кільканадцять оповідань, деякі на пару сторінок. Він писав реалістичну прозу – наприклад, те, що можна побачити у вагоні поїзда, на чиємусь весіллі або просто на вулиці. В центрі його уваги зазвичай соціально-економічні питання: нерівність, бідність, неосвіченість. Часто він показує лицемірство багатих людей, але так само і простих, коли, скажімо, у чоловіка просто не було охоти пити каву з молоком, а дітлахи-обідранці наввипередки біжать, щоб випити молоко, розлите кимось на землю. Або ж коли багатій справляв весілля доньки сорок днів, але не дає і монети на лікування сина свого слуги, бо, бачте, вже і так забагато витратив.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Юсуф Аль-Куаїд. Війна на землі єгипетській: Сина сільського старости призивають в армію. Тож батько звертається до рішали, який пропонує, щоб замість сина за підробними документами пішов служити хтось інший.

→ Лейла Себбар. Жасмін із зелено-чорним відтінком: Авторка не перша, хто пише, скажімо, про алжирську визвольну війну, але у неї жінки – не просто декорації. Вони матері, доньки, сестри, дружини, коханки, бунтівниці і навіть проститутки.