Жан Фолантен у свої сорок років
працює клерком у Парижі. Він вийшов з незаможної родини і тільки зараз підняв
свій фінансовий рівень. Але все одно він залишається майже ні з чим. Всі
близькі родичі вже померли, друзі розійшлися, жінки немає. Він день у день
прожовує своє життя, як ті гумові стейки, які він завжди їсть на вечерю –
здається, в Парижі розучились добре готувати.
Це оповідання настільки схоже на «Навпаки».
І водночас ні. Звісно, Фолантен витрачає останні гроші на нові шпалери, штори і
картини, а дез Ессент з роману «Навпаки» живе в маєтку. Люди зовсім різні.
Проте обох їх втомило життя. Вони насилу знаходяться в ньому щось приємне, але
їхнє духовне відродження нетривале, дуже скоро вони знову махають на все рукою.
І все ж вони надто різні. Сподіваюся ще колись повернутися до дез Ессента і
розповісти про нього.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Жоріс-Карл Гюїсманс. На шляху: Сенс
всього роману – знайти себе, пізнати себе як зсередини, так і зовні. Коли
Дюрталь повертає вбік, Гюїсманс неодмінно направляє його у вірне русло
необхідними рядками з житія святих, мучеників чи блаженних.
→ Жоріс-Карл Гюїсманс. Собор:
Продовження попередньої книги. Дюрталь прагне зближення з Богородицею, якій
присвячений Шартрський собор, але досі пручається, коли доводиться робити вибір
на користь життя в духовній гармонії.
→ Жоріс-Карл Гюїсманс. Облат: Після
багаторічних болісних роздумів Дюрталь остаточно пов’язує своє життя з
релігією. Йому пропонують стати облатом в монастирі Валь-де-Сан. На жаль,
одночасно у Франції починаються утиски чернецтва.
Немає коментарів:
Дописати коментар