Нещодавно я читав талмуд-антологію 17
століття. Тепер прочитав значно коротшу антологію поезії Відродження, в якій
переважають автори 15-16 століть.
Якщо дивитися на форму, різниця
невелика. І поети Відродження, і барокові, і класицисти часто користувалися
сонетам (у тій товстезній антології також було чимало народних форм). Якщо ж
дивитися на зміст, то різниця відчутна. Вірші тут не такі переобтяжені, поети
все ще вірять в інтелектуальне і емоційне піднесення, яке повинно прийти на
зміну Середньовіччю.
Кого хочу прочитати більше? Може,
Луїса де Камоенса. Думав про Джона Донна, але ні. Мене приємно вразили сонети
Шекспіра. Проте не впевнений, що знову витримаю читати сонет за сонетом. Тому в
планах, схоже, так і залишиться тільки «Макбет».
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Золоте руно. З античної поезії: Сапфо,
наче приятелька Вітмена, незрівнянно описує красу. Гесіод окремо пояснює
створення світу і те, яким він є зараз. А Горацій розкриває такі зрозумілі
теми, ніби живе десь за стіною, а не давно перетворився на пил.
→ Європейська поезія XVII століття:
Дуже барвиста, розмаїта антологія охоплює майже всю географічну Європу, є тут
навіть маленькі – у порівнянні з іншими – літератури: це ісландська, албанська,
дубровницька.
→ Клайв Стейплз Льюїс. Відкинутий образ: Вступ до літератури Середньовіччя і Відродження: Цитати, зміст яких нам,
здавалося б, цілком зрозумілий, майже безперечно потребують тлумачення з огляду
на відмінний від нашого світогляд людей Середньовіччя.
Немає коментарів:
Дописати коментар