Найбільше дорікань викликає не зміст
збірки, а сама книга. 100+ сторінок потовщили, як могли. Папір тут – майже як
картон. Додали ще й тверду обкладинку, яка, якби не щільність сторінок, просто
збільшила би книжку вдвічі. Доторкаєшся до обкладинки – і всі відбитки твоїх
пальців залишаються для археологів наступного століття. Варто уточнити, що 100+
сторінок – це перебільшення з мого боку. Деякі вірші тут на пару рядків
(наприклад, «а ще думка про тебе / звила гніздо в моїй голові»). От не люблять
у нас буклетів, з усього намагаються зробити цеглину.
На самі вірші немає сенсу скаржитись,
бо поезія завжди індивідуальна. Для мене це був постріл в молоко. Кожний шукає
в ній своє, я – глибину думки, і її тут мені виявилося замало. Багато чого
написано в тому ж стилі, що приклад вище, хай обсяги віршів й різні. Комусь
таке подобається. Мій мозок в таких випадках працює вхолосту – мені не
подобається. Ще я люблю пишні фігури мовлення – цього тут недостатньо.
Абсолютно не моє.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Розмах крил (антологія сучасної ірландської поезії): Тут переважають поети старшого покоління. Вірші
перевантажені переживаннями, які зрозумілі тільки автору. Автор пише
метафорами, але у нього виходить не прекрасне полотно, а шифр.
→ Томас Стернз Еліот. Поетичні твори. Коментоване видання. Том 1: У першому томі мені випало перекласти розділ
«Розрізнені вірші». Це і перші підліткові вірші, і останні вірші, еротичні (під
завісу життя Еліот закохався).
→ Халіл Жибран. Пророк: Як і біблійні
оповідання, «Пророк» – це перш за все скарбниця мудрості. Коли тебе турбує щось
конкретне, можна зазирнути на відповідну сторінку, прочитати вірш і поглянути
на свою проблему під іншим кутом.
Немає коментарів:
Дописати коментар