Перевірка. Джойс: є. Вулф: є. Пруст: є.
«Того світу, який я знав, більше не існувало»
(Тут і далі цитати з книги М. Пруст. На
Сваннову сторону / Пер. з фр. А. Перепаді. – Х. : Фоліо, 2009. – 380 с. –
ISBN 978-966-03-4690-1.)
В першій книзі гепталогії в центрі уваги –
два відрізки життя. Зовні – Марсель згадує своє дитинство, проведене в Комбре
і Парижі. Всередині – він розповідає історію кохання Шарля Сванна, який часто
гостював у його родини і в доньку якого він згодом закохався.
«У моїй пам’яті й досі живуть образи, може,
останні й приречені на скорий загин, – образи того, чим був Комбре в дні мого
дитинства»
Спогади Марселя, як і будь-яка абстрактна
річ, позбавлені завершеної форми: йому спадає на думку ніч, яку мати була змушена
провести у нього в кімнаті, тітчині мадленки, прогулянки сільською місцевістю,
ігри на Єлисейських полях. Пригадує він і Сванна – чомусь значно виразніше – і його
шлюб, який був предметом невпинного обговорення.
«І тоді він сказав собі, що ми не усвідомлюємо,
що ми нещасні, нам завжди здається, що ми щасливіші, ніж насправді»
Ця частина розповіді виявляється більш
детальною. Сванн не переймався через гроші, постійно відвідував світські заходи
і був оточений жінками. Проте він зустрів Одетту де Кресі, в яку, попри все,
закохався. Ці токсичні стосунки завершилися розчаруванням, але, найголовніше,
шлюбом.
«Подумати лишень, я спартолив кращі роки мого
життя, я хотів померти лише тому, що безтямно покохав жінку, яка мені не
подобалася, жінку не в моєму стилі!»
Я поки що не можу скласти цілісної думки про
прочитане. Відчутно, що ця товстенька книга – тільки шматочок від загальної
розповіді. Про дитинство Марселя тут розказано побіжно, а ось про Сванна тут
створений ніби цілісний твір. Яку роль він відіграє в житті хлопця – це ще
доведеться дізнатися. Манерою оповідання Пруст нагадує Гюїсманса. Не можу
сказати, чому так сталося – це риса всіх французів чи Гюїсмансу теж був
властивий потік свідомості (за пару десятиліть до його пікової популярності)?
На жаль, я знаю дуже мало, щоб робити висновки.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Жоріс-Карл Гюїсманс. На причалі: Жак Мерль
і його дружина Луїза їдуть з Парижа. Гюїсманс тверезими очима Жака зруйнував
всі романтичні стереотипи щодо краси села і природи. Але не треба
розчаровуватись в романі, якщо сам роман – про розчарування.
→ Марсель Швоб. Книга Монель: Збірка оповідань
у пам’ять про дівчину, яку автор колись зустрів, а потім втратив. Ця книга –
про ілюзорний світ, в якому прагнуть залишитися дівчата, на противагу тому, де
вони змушені працювати, щоб вижити.
→ Вірджинія Вулф. Місіс Делловей: Книга є
віддзеркаленням способу життя вищого прошарку британського суспільства після
Першої світової війни. Стрижнем є розповідь про приготування Кларисси Делловей
до прийому, який відбудеться у неї вдома ввечері.
Немає коментарів:
Дописати коментар