Гаразд, картина потроху вимальовується.
Перший видавець перемістив початок другого тому у кінець першого – саме тому
здавалося, ніби попередня книга зшита із клаптів. А друга продовжується там, де
перервали розповідь.
«Щастя для нас приходить тоді, коли нам буде
вже до нього байдуже»
(Тут і далі цитати з книги М. Пруст. У
затінку дівчат-квіток / Пер. з фр. А. Перепаді. – Х. : Фоліо, 2009. – 443 с.
– ISBN 978-966-03-4711-3.)
Отже, гірка історія кохання Сванна до Одетти
виявилася не зайвою. І навіть зі щасливим кінцем (до певної міри). Все сталося
так, як він і замислював – щойно запал кохання згаснув, вона стала його жінкою.
І от Марсель вирішує задіяти ту ж тактику з їхньою донькою Жільбертою. У нього
рветься серце від силуваної розлуки, до якої він сам себе змушує, але він кохає
її дедалі менше в надії, що згодом одружиться з холодною головою. O tempora, o
mores!
«Катуючи нас, жінка дедалі міцніше приковує
нас до себе, і водночас ми здвоюємо той достатній досі ланцюг, яким раніше
задля власного спокою опутували її ми»
Але це не остання історія кохання в книжці!
Дещо згодом, вже призабувши свої побивання за Жільбертою, Марсель їде в
курортне містечко Бальбек. Серед іншого, він знайомиться там з ватагою дівчат,
до яких одразу відчуває сильну симпатію. В одну з них – Альбертину – він
закохується, хоча й інших тримає у серці.
«І коли я перепурхував з віночка на віночок у
цьому квітковому ланцюжку, втіха побачити ще одну, несхожу на іншу квітку,
змушувала мене озиратися на ту, яка дала мені цю втіху, – озиратися з
удячністю, до якої домішувалася, як і до нової моєї надії, жага. Небавом я вже
проводив з цими дівчатами цілі дні»
Марсель стає дорослим, але разом з тим мене
турбує його аморфний вік, який складно визначити точно. Він нібито мудріший,
ніж був, коли зустрів Жільберту, але такий же хворобливий, прив’язаний до
бабусі, мрійливий і нерішучий. Він тому і втрачає час, що втрачає нагоди.
Скільки разів він поривався щось зробити, а потім себе ж зупиняв. Бідолаха, так
схожий на мене.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Марсель Пруст. На Сваннову сторону: Спогади
Марселя, як і будь-яка абстрактна річ, позбавлені завершеної форми: йому спадає
дитинство, проведене в Комбре і Парижі, та історія кохання Сванна, доброго
знайомого родини.
→ Жоріс-Карл Гюїсманс. На причалі: Жак Мерль
і його дружина Луїза їдуть з Парижа. Гюїсманс тверезими очима Жака зруйнував
всі романтичні стереотипи щодо краси села і природи. Але не треба
розчаровуватись в романі, якщо сам роман – про розчарування.
→ Марсель Швоб. Книга Монель: Збірка
оповідань у пам’ять про дівчину, яку автор колись зустрів, а потім втратив. Ця
книга – про ілюзорний світ, в якому прагнуть залишитися дівчата, на противагу
тому, де вони змушені працювати, щоб вижити.
Немає коментарів:
Дописати коментар