«Було се в далекі старі часи, коли ми не мали
ще здорового розуму.
Тоді ще не знав я, що все проходить, все
минає, забувається й губиться в невпинній зміні годин, і всі наші пригоди і
вчинки течуть, як вода, між берегами часу»
(Цитата з книги О. Довженко. Зачарована Десна
– Харків : Фоліо, 2011. – 604 с. – ISBN 978-966-03-5448-7.)
Я не хотів брати нічого з категорії «село/кріпацтво/діти»,
але хотів прочитати Довженка (принаймні обійшлось без кріпаків). Та й написано
не про звичне гноблення селянського народу, а про безтурботні роки малого
Сашка, його родину, город, худобу і косовицю на Десні. Коротко, атмосферно, але
зачепитися нема за що. Від інших його творів, мабуть, утримаюся.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Марсель Пруст. На Сваннову сторону: Спогади
Марселя, як і будь-яка абстрактна річ, позбавлені завершеної форми: йому спадає
дитинство, проведене в Комбре і Парижі, та історія кохання Сванна, доброго
знайомого родини.
→ Інґмар Берґман. Недільне дитя: Інґмар
Берґман згадує дитинство, коли його тривожила смерть і стосунки батьків, згадує
лють і силкується забути того батька, якого не любив, дивлячись на того батька,
якого ніколи не знав.
→ Гарпер Лі. Вбити пересмішника: Аттикус Фінч
– адвокат темношкірого, якого несправедливо визнають винним. Такий вирок обурює
його доньку Скаут і вбиває віру в правосуддя у його сина Джема. Це книга про
виховання людяності в дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар