Dropdown Menu

субота, 22 червня 2019 р.

Йоганн Вольфґанґ фон Ґете. Фауст. Відгук

Йоганн Вольфганг фон Гете. Фауст. Відгук

Твори, твори безперестанно, помиляючись, твори, хай твої ідеали ніхто не поділяє, – і тебе пробачить Бог/світ/чи хто там ще за всі твої гріхи.
Це сумнівний висновок «Фауста». Але сперечатися з такою думкою даремно. Є ідеалісти, а є я. Це світоглядне питання і на тому край. А ось сам зміст мене розчарував. Я чекав, що Фауст продасть свою душу через свої егоїстичні мотиви чи Мефістофель перетягне його на бік тьми. Щось схоже прослідковується в легенді про Фауста, яку тлумачили по-своєму десятки письменників. Проте Ґете висунув іншу пропозицію.

«Клену ж я все, що нас тримає
В тенетах марев і оман,
Клену я все, що нам скрашає
Життя земного тужний бран!»

Вона розчарувала, але жити з нею можна. А ось далі було викрадення Гелени. Як на мене, це зайве. Ще й така річ: левова частка драми – про кохання, потім – щось про війну, і нарешті – приборкання природи.

«Ніяка вічність не поглине
Мої діла, мої труди!
Провидячи те щасне майбуття,
Вкушаю я найвищу мить життя»

І ось цим Мефістофель спокушав Фауста? Сум’яття, смерть, Deus ex machina. Всі врятовані! Вибачте, як написана книга, так і відгук.

«Стремління вічне й ревний труд
Сподобляться покути»

«Фауст» мене зацікавив, коли я читав словник Тараса Берези. Там було чимало уривків саме з перекладу Миколи Лукаша, тому я на нього і спокусився. Лукаш полюбляв українізувати твори, але тут він цим не надто зловживав. Його труд виявився до смаку, але він не може додати в першоджерело те, чого в ньому бракує.

10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою

Читайте також:
Леся Українка. Лісова пісня: Лукаш зустрічає Мавку, дочку Лісовика, і вони закохуються. Але Лукашева матір супротивиться такому союзу з «нечистю». Після довгих поневірянь і розлуки двоє закоханих все ж знову знаходять одне одного.
Петро Яценко. Нечуй. Немов. Небач: Серце Івана Левицького замінюють на механічне. У цьому не було б нічого незвичного, але його справжнє серце є предметом давньої гри і належить – буквально – не тільки йому одному.
Бен Ааранович. Річки Лондона: Пітер Ґрант стає помічником Томаса Найтінґейла –єдиного легального чарівника Лондона, який захищає спокій Її Величності від всього надприродного. Якщо вас цікавить, чи відомо їй про це, то я відповім: звісно.

Немає коментарів:

Дописати коментар