Катерина Грушевська. Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки. Відгук

Прочитано в рамках проекту Африка.

 

Рік перекладу: 1923

Перекладачка: Катерина Грушевська

Видавництво: Institut Sociologique Ukrainien

 

Перше самостійне етнографічне дослідження науковиці, доньки Михайла Грушевського. Вона вивчала мітологічні основи фольклору. Наведено понад сотню перекладів, а вступна стаття містить інформацію про історію і методи вивчення фольклору.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

Українська мала проза XX століття: Антологія. Відгук

Деякі з цих творів я вже читав, тому не всіх буду згадувати. Найбільше мені сподобалися: Михайло Могилянський, Григір Тютюнник і Валерій Шевчук, а також окремо «Приязнь» (Леся Українка), «Грішниця» (Лесь Мартович), «Наші батьки розійшлись» (Ірина Вільде), «Емальована миска» (В. Домонтович), «Голос здалека» (Юрій Косач), «Шенбрунн» (Леонід Первомайський), «Дівчатка» (Оксана Забужко).

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана: Просто шедевральне видання. Зробив собі 40 закладинок – це те, що точно буду перечитувати. Хай ще видають антології раніших століть.

Микола Куліш. Мина Мазайло. Відгук

Дочитавши п’єсу, я розсміявся. Та одразу ж згадалося, що Куліша розстріляли – зокрема і через цей твір. У ньому він досить прозоро описав роблений процес українізації і без натяків розкрив його приховану суть. Пройшло майже століття, а таке враження, що дехто і зараз не зрозуміє цю п’єсу.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Микола Хвильовий. Вальдшнепи: Дмитрій Карамазов на курорті закохується в Аглаю. І лише подеколи зринають глибокі діалоги про комунізм і національне відродження. Тобто те, що я шукав у романі, насправді виривається лише зрідка.

→ Тодось Осьмачка. Старший боярин: Сюжет зрештою переливається у захопливу революційну боротьбу проти проросійських експлуататорів. Проте закінчується тим, що персонажі надягають солом’яні брилі, беруть до рук коси і йдуть будувати нову Україну.

→ Ґео Шкурупій. Двері в день: Інсценування самогубства, життя первісної общини, події Польсько-радянської війни, лекція про гідроенергетику, польові замітки… Схоже, задумував твір як заклик покинути старе життя і віддатися новому.

Ґео Шкурупій. Двері в день. Відгук

Таке враження, ніби це компіляція з кількох чернеток, які автор не знав, куди прилаштувати: інсценування самогубства, життя первісної общини, події Польсько-радянської війни, лекція про гідроенергетику, польові замітки… Сюжет уривчастий і багато з переліченого фактично на нього не впливає. Якщо ж забути про це, то автор, схоже, задумував твір як заклик покинути старе життя і віддатися новому (книжка була написана у перші роки СРСР), але подекуди це виглядає жалюгідно: первісні люди нібито є рівними між собою і натякається, мовляв, ось він – комунізм.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Майк Йогансен. Подорож ученого доктора Леонардо: Це все – лише обрамлення для опису слобожанської природи. Автор нафантазував так, що воно читається як небилиця, як байки біля вогнища, де сюжет ледь тримається купи на дедалі дивовижніших подіях.

→ Валер’ян Підмогильний. Місто: Степан залишає село, щоби підкорити столицю. Він переростає все нові етапи і не може вдовольнятися минулим. Відчуття успіху в нього занадто скороминуче, а розчарування наздоганяє швидше, ніж наступає розрада.

Рей Бредбері. Марсіанські хроніки. Відгук

У Бредбері такий соковитий стиль. Ну, на мій смак.

Ця збірка оповідань пов’язана однією темою – колонізація Марса. Ці твори не об’єднує чітка сюжетна лінія, проте є посилання на минулі події і повертаються колись згадані персонажі. Звісно, акцентується передусім на тому, як люди занехаяли Землю, підкорили Марс і там теж взялися за старе. Також показана жорстокість колонізації і ксенофобії. Але особисто я насолодився трохи глибшими темами нерозуміння одне одного і самотності. Просто порахуйте, скільки разів персонажі залишалися один на один із самими собою, а й навіть коли зустрічали когось, то не могли знайти спільної мови (до того ж у переносному сенсі більше, ніж у прямому).

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Курт Воннеґут. Бойня номер п’ять: Біллі з невідомих причин мандрує у часі до визначних подій у своєму житті. Можливо, він, як і жителі планети Тральфамадор, які викрадають його для свого зоопарку, живе у чотирьох вимірах.

→ Джеймс С. А. Корі. І прокинеться Левіафан: В неозначеному майбутньому люди колонізували Марс, деякі супутники і астероїди, освоюють Венеру. Проте ніколи не пізно довести, наскільки ненадійним є наше панування.

→ Ден Сіммонс. Гіперіон: На планету Гіперіон насуваються Вигнанці. Туди також прямує семеро паломників. За звичаєм, одного з них чекає здійснення бажання, а інших – смерть. І саме від них залежить доля людства.

Ірина Вільде. Сестри Річинські. Відгук

Перші кількасот сторінок взагалі не фокусуються на сестрах, а здебільшого на їхньому батьку Аркадію і на комуністі Бронку Завадці. Проте коли Аркадій помирає, залишаючи дружину і п’ятьох дочок із порожнім коритом, їм доводиться шукати власне місце у житті. Роман називається «Сестри Річинські», але десь третина його – про Завадку. Також чимало написано про другорядних персонажів, ніби Вільде, щоб ті не були картонними, розписала їхню передісторію, не знала, що з цього залишити у фінальній версії, і втулила туди все. Читаєш пару десятків сторінок про персонажа… А для чого? Щоб хтось із головних героїв потім згадав, що чув щось про такого і такого. Попри це, книжка читалася ледь не легше за все, що було в мене цього року. Дуже захоплює слідкувати за тим, як життя повелося з персонажами, особливо різні долі сестер: до когось ставишся прихильно, до інших – мінливо, а від когось сподіваєшся тільки найгіршого. Якщо одним реченням, то це міжвоєнна західноукраїнська хроніка, відбита на одній родині.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Валер’ян Підмогильний. Місто: Степан залишає село, щоби підкорити столицю. Він переростає все нові етапи і не може вдовольнятися минулим. Відчуття успіху в нього занадто скороминуче, а розчарування наздоганяє швидше, ніж наступає розрада.

→ Іван Франко. Борислав сміється: Антисемітський і антикапіталістичний твір. Може, Франко просто хотів передати «дух часу», але ж всіх євреїв він показав негативними персонажами. Щоправда, серед українців теж майже немає безгрішних.

→ Григорій Тютюнник. Вир: Українське село 30-40-х років. Колективізація і війна. То радянська влада підгинає під себе селян, то нацисти. Багато возвеличується радянщина, а з вуст персонажів-українців навіть лунає щось про непокірність руського народу.