Етвуд
просили написати про початок кінця Гілеаду, що вона і зробила через понад 30
років. Тут три героїні є гвинтиками у хитромудрому плані з дестабілізації
країни. Ця множинність точок зору – не нова для творів Етвуд. І дистопія була
не тільки в «Оповіді служниці». Етвуд пише добре, але повторює прийоми, які вже
забезпечували їй успіх.
10 найкраща книга в моєму житті?
9 почесне місце на полиці
8 обов’язково до прочитання
7 варте уваги
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Читайте також:
→ Марґарет Етвуд. Оповідь служниці: Служниці
– це гіпертрофовані сурогатні мами. Гілеад перетворив жінок на «ходячі матки»,
але я якось не одразу втямив, що це вони так збочили сурматеринство. Надто
добре Етвуд вдаються антиутопії.
→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під
поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за
них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.
→ Ярослав Мельник. Маша, або Постфашизм:
Після перемоги фашизму з людей нижчих рас зробили сторів – людиноподібних
тварин. Стори позбавлені людського виховання і прирівняні до худоби.
Немає коментарів:
Дописати коментар