«Вершник
на блідому коні» – друга книга із серії про англосаксонського
воїна Утреда.
Після
перемоги над данським військом і безпосередньо над його ватажком Уббою молодий Утред
нудьгує від мирного життя у маєтку і тому спокушається на морські рейди вздовж
західного узбережжя Британського острова. Король Вессексу Альфред, отримавши свідчення про ці набіги, а також про те, що Утред зі своєю командою начебто вбив
ченців і забрав їхнє багатство, – що насправді було наклепом – кличе його на раду старійшин, де молодий воїн
погоджується відстоювати свою правоту у смертельному двобої проти прислужника
свого обвинувачувача.
Саме під час цієї битви на королівство вкотре нападають
дани, і Утред змушений тікати. Разом з королем Альфредом він переховується у
болотистій місцевості, куди нападники не можуть дістатися. Протягом кількох
місяців Альфред збирає військо і у вирішальній битві зустрічається зі своїм
ворогом. Звичайно, Утред знову відіграє вирішальну роль у перемозі над данами.
Я вже не сподіваюся знайти що-небудь,
що разюче відрізнятиметься від перших двох книг, тому не бачу сенсу продовжувати читати цю серію. Пророкую, що врешті-решт Утред помститься всім своїм кривдникам і
знову буде правити у Беббанбурзькій фортеці, як колись його батько.
Ось дещо, що більш
менш виділяється на тлі всього іншого.
«Їм не зрівнятися з величними водами, які
накочуються з-за островів Мертвих, щоби з гуркотом і бризками рознестися об
скелі на заході Британії. Море там підіймається так, наче боги грають м’язами,
стоїть безкінечний ґвалт, зчинений білими птахами, а вітер розбризкує воду на
стрімчаки. Фюрдрака, обганяючи веселий вітер, залишав на поверхні моря слід, і кермове
весло чинило мені опір, спричинений життям води, вигинами судна і насолодою від
плавання. Ісульт витріщалася на мене, здивована моєю радістю, але потім я дав
їй у руки кермо і дивився, як сила моря підкидає її тендітне тіло, допоки вона
не зрозуміла всю міць весла і не змогла керувати судном, і потім вона
засміялася»
«– Якби Ви мали армію янголів, лорде, – продовжив
Пюрліг, – палка промова про Бога і святого Августина
безперечно розпалила б у них пристрасть, але ми змушені вдовольнитися армією
простих смертних, а їх нічого так не надихає, як жадоба, помста і гординя»
Немає коментарів:
Дописати коментар