Галактичною імперією править піщаний черв
віком 3,5 тисячі років. Це саме та жертва, на яку пішов Лето Атрейдес, щоб
врятувати людство від повного знищення. Він став нездоланним богом, перевершив
батька, який був тільки пророком, але в той же час Лето тепер найсамотніший у
світі.
«Сподівання, народжені історією в одному
поколінні, часто розбиваються вщент у наступному»
Наприкінці попередньої книги Лето дозволив
колонії личинок піщаних червів оселитися на своєму тілі. Дивний симбіоз майже перетворив
його на древнього піщаного черв’яка – першого відтоді, як інші черви вимерли
після зникнення пустель на Арракісі і перетворення його на квітучу планету. У
нього залишилося тільки людське обличчя, руки і ні до чого не придатні
відростки, які колись були ногами. Вся імперія перед ним тремтить. Імперія, яку
він століттями формував за власним баченням.
«Сіона – свіжа і коштовна. Вона – нове, а я –
скупчення застарілого, залишок приреченого, втраченого і заблудлого. Я –
неждані частинки історії, які зникли з очей за час усіх наших минулих життів.
Такої купи покидьків раніше неможливо було собі уявити»
Владі – в особі імператора Лето – протистоїть
Сіона, яка також є нащадком Атрейдесів – великого дому, до якого належить сам
Лето, колись належав його батько Пол і сестра Ґаніма – предок Сіони. Мажордомом
імператора служить Монео – батько Сіони. Він теж колись був бунтівником, але
Лето схилив його на свій бік, пояснивши йому обраний ним шлях розвитку (радше
стагнації) імперії, який він називає «Золота путь». Монео зрозумів мотиви Лето,
але не зміг пізнати його самого, і тому служить то з безмежною любов’ю, то у
страху.
«Монео втрапив у безвихідь. Він знає, що жити
у сучасному – тяжко, жити у майбутньому – безглуздо, а жити у минулому –
неможливо»
Планета Ікс призначає нового посла при дворі
імператора – юну і чарівну Гві Норі. Незважаючи на те що Лето усвідомлює, що її
спеціально виховали так, щоб вона полонила його, він все одно закохується у
неї. Вона єдина, хто розуміє його повністю, і погоджується з ним одружитися.
Дункан Айдаго, один із безлічі клонів відданого слуги дому Атрейдесів, теж не
здатен протистояти красі Гві. Дункан – релікт давноминулої епохи, і всередині
нього борються вірність господареві, несумісність з новою дійсністю і
заборонене кохання.
«Що зміниться, якщо я запевнятиму кожного
Дункана, що деякі речі неможливо описати жодною мовою? А-а-ах! Але ж Дункани
вірять, що всі мови належать мені»
Три з половиною тисячі років тому Лето
пожертвував усім заради спасіння людства. Досягнути своєї мети можна було лише
шляхом постійного пригнічення прогресу. Лето приніс імперії довгоочікуваний мир
і став живим богом, проте стагнація і перекритий кисень підштовхує декого до
відвертого протистояння системі. Безбарвне життя і жорстокі розправи з
дисидентами не влаштовують Сіону – його родичку, так само в усталеному порядку
розчаровується черговий Дункан – вірний слуга. Лето володіє унікальним даром
бачити всю історію людства, але як пояснити альтруїзм своїх намірів тим, хто
цим даром не володіє? І найголовніше – якщо вони все ж зрозуміють, то чи
стануть на його захист?
10 уявний ідеал
9 найкраща книга в моєму житті?
8 почесне місце на полиці
7 обов’язково до прочитання
6 краще за середнє
5 прийнятне чтиво
4 гірше за середнє
3 щось тут не склалося
2 неможливо читати
1 найгірша книга у світі
0 складно назвати це книгою
Схожі дописи:
→ Френк Герберт. Діти Дюни: Дюна
перетворилася на гербертівський Макондо. Мертвий барон Владімір Гарконнен досі
планує знищити Атрейдесів, в пустелі все ще блукає привид Муад’Діба, а Лето II
ладен чекати не сто років, а чотири тисячі.
→ Френк Герберт. Месія Дюни: Пол Атрейдес
передбачав майбутнє, охоплене полум’ям війни, тому обрав найбезпечніший шлях –
одруження на доньці імператора. Через дванадцять років він все одно опиняється
у становищі, яке прагнув відвернути, але не зміг.
→ Френк Герберт. Дюна: Молодий Пол Атрейдес розглядається
як потенційний месія для народу фрименів з одного боку і для ордену Бене
Джессерит – з іншого. Френк Герберт створив всесвіт, який можна порівняти хіба
що з тим, який створив Толкін.
