Майкл Алан Нельсон – черговий автор коміксів,
який вирішив візуалізувати творіння Лавкрафта. За дивним збігом обставин
доводиться читати їх майже підряд, хоча я формував список для читання у
довільному порядку.
На відміну від «Провіденса» Алана Мура, де
сюжет густо наповнений посиланнями на конкретні події з творів Лавкрафта, Нельсон позичив у
видатного письменника і його послідовників для шести томів «Падіння Ктулху»
лише деяких персонажів-богів, певні локації і загальну структуру лавкрафтового
всесвіту, в якому один пантеон богів протистоїть іншому, всім керує безумний
Азатот, а десь існує Край снів, межа якого з реальним світом може стертися за
забаганкою вищих сил.
Сюжет коміксу занадто заплутаний і в кожному
випуску щоразу новий художник і колорист, тому слідкувати за подіями мені
складно. Головний герой Сай Морган внаслідок самогубства втратив дядька Волта.
Намагаючись зрозуміти, чому той втратив сенс життя, – а перед тим, вірогідно, і
розум – Сай знайомиться з іншими дійовими особами: з містером Аркемом, завідуючим
пансіоном, в якому певний час проживав дядько Сая; з Паплюгою, жінкою, яка
слідкує за порядком у Краю снів; з шерифом Дірком, предки якого роками
намагалися стримували все містичне, щоб воно не поглинуло місто; з Люсі Женіфер
дас Невес, або коротко Люсіфер, яку дядько Волт зустрів, подорожуючи Бразилією.
Тим часом містер Аркем, який насправді є лише уособленням посланця богів Ньрлатхотепа, збирає сили темряви і готує Землю до війни богів, яка має занурити світ у безодню божевілля.
«Я об’їздив усю вашу Землю, змінював личину
за личиною… крався серед нічних жахіть ваших лепетливих діточок… танцював на гігантському
кургані з плоті винищених язичників… Тисячоліттями я приводив ваших примітивних
побратимів до безумства… до пітьми… до вічності»
«–
Професор МакКінлі щось розповідав про Аркем? Про тутешніх жителів? – Ага. Він
казав, що ви всі забобонні ретардадос. – Ну, якщо це слово
значить те, що я думаю, він, певно, мав рацію»
«Прислухайся, Люсіфер… Яка гармонія криків,
яка весела мелодія виття, який басовитий приспів агонії… Це музика кошмарів»
«Гаразд… Дівчина, яка посеред війни богів спілкується мовою масок… Точно
не та, з ким можна жартувати»
Немає коментарів:
Дописати коментар