Кримський інжир. Куреш. Відгук

У цій частині порівняно мало текстів українською. Але десь так я і уявляв цю антологію: більшу частину мають складати не тексти українців про Крим, як це було в попередніх частинах, а тексти кримчан, навіть якщо вони не перекладені. Хоча найбільше я чекаю перекладів великих форм з кримськотатарської. Запам’ятав Нарімана Джеляла й Ігоря Мітрова.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Кримський інжир: Казали, що перша збірка має банально-романтичний присмак, але, думаю, і така література про Крим повинна зберегтися для історії. Для мене найкращі тут Світлана Тараторіна, Ілона Червоткіна, Євгенія Світоч і Єва Райська.

→ Кримський інжир. Демірджі: Другий том трохи кращий за перший, але загалом присмак той самий. Тут сподобалися Джан Гуль, Осман Аріфмеметов, Наталія Смирнова, Анна Карач і Сергій Жадан.

→ Кримський інжир. Чаїр: Ця збірка безумовно краща за дві попередні. Особливо високий рівень у прози. Мої фаворити: Ельвіра Озкан, Стана Корунна, Анастасія Якименко, Марина Пономаренко, Сєярє Кокче і поза конкуренцією Олександра Очман.

Лариса Масенко. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Відгук

Коли українські мовознавці намагаються відсунутися від усього російського, це сприймається як націоналізм. Щоби бути нормальними треба робити все, як в російській мові. Розвивати мову по-українському не можна, треба розвивати її за російським зразком. Де є один варіант, треба додати паралельний, подібний російському. Де є два варіанти, треба подібний до російського. Це було до війни, а після неї – ще більший треш. Сорок років потому використовувати ті самі приклади для дискредитації буржуазного націоналізму в мові. А ще й писати те саме, хоча перед вами тепер є історія цієї країни і її мовної політики, ви знаєте, до чого це все призвело, але вивертаєтесь, як можете, і навіть ще більше посилаєтесь на Леніна. Мене теж вивертає, коли я це читаю.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ольга Крижанівська. Історія української мови. Історична фонетика. Історична граматика: В посібнику ґрунтовно розписані історичні зміни в українській мові і усюди наведені приклади з писемних пам’яток, а подеколи і не один.

→ Максим Рильський. Проблеми художнього перекладу: Головний висновок після прочитаного – перекладач повинен намагатися принаймні якомога повніше зрозуміти елементи оригіналу твору. А ось як саме перекласти – це питання з багатьма відповідями.

→ Максим Стріха. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням: Українські автори почали перекладати ще тоді, коли українські переклади не мали читачів, адже розуміли, що мова, якою звучить світова класика – це вже не діалект.

Філіп Рів. Смертні машини. Відгук

У постапокаліптичну добу комусь здалося розумним не транспортувати ресурси до міст, а транспортувати міста до ресурсів. Саме так міста поставили на колеса, і тепер вони ганяються одне за одним в дусі муніципального дарвінізму (природний добір – виживає найсильніше місто).

Лондонський підліток Том Нетсворті опиняється в глушині разом із супутницею. Гестер Шоу з невідомої причини хотіла вбити Томового боса, але впала за борт. Тепер їм двом треба повернутися до міста, яке постійно від них віддаляється: він хоче додому, вона – помститися.

Щось я забув, наскільки кривава ця книга. Виглядає чудовим підлітковим фантастичним романом з фокусом на пригоди, але тут стільки смертей!

У 2018 році, саме перед виходом фільму, я шукав видавництво, яке погодилось би надрукувати цю книгу (ну, перекладачем мав би бути я, це ясно). «Богдан» заманив мене на інший проєкт, а до Ріва так і не дійшли.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Філіп Рів. Ілюстрований світ «Смертних машин»: Більша частина написаного тут лише доповнює те, що є в книгах. Також чимало розказано на теми, які в книгах ледь зачепили. Окраса путівника – це безумовно ілюстрації.

→ Філіп Рів. Нічні польоти: Три короткі історії-приквели про Анну Фенґ. Ріва, мабуть, задовбували, щоб він написав про неї передісторію, от і вийшло дуже коротко, розділене на три частини і не дотримано правила «показуй, а не розказуй».

→ Крістофер Пріст. Перевернутий світ: Гелворд Манн живе на Землі – велетенському місті, яке поставили на рейки. Місто ніколи не повинно зупинятися, адже постійно наздоганяє точку оптимуму, в якому можливе його життя. А позаду його чекає смерть.

Хосе Доносо. Розпутний птах ночі. Відгук

Перший розділ, думки: що це за вінегрет? Заключний розділ: це геніально. Книга дуже незвичайна, чим відлякує і так само приваблює. Хто б що не казав, сюжет тут є, але не переповідатиму його. Краще дати коротке пояснення, інакше об цю цеглину можна зламати голову.

Отже, візьмімо персонажа з прізвиськом Німенький. Уявімо, що в тому, що він розповідає, розмивається межа між дійсністю і уявою. Одне переходить в інше, і цей перехід не завжди очевидний. Так само розмивається межа між дійсністю і минулим. За помахом руки персонажі або зникають, або і перевтілюються на когось із іншої епохи. Таким чином вся дійсність переписується. І не раз. Протягом пів тисячі сторінок Німенький намагається позбутися минулого і саме ці трансформації і реєструються нами як мішанина подій та імен.

Події перемикаються з монструарію, в якому дон Аскойтіа доручив виродкам виховувати свого потворного сина – останнього нащадка славетного роду, зведеного нанівець; і переходять до капеланії, що служить притулком для старих, які здебільшого втратили клепку. Серед старих, здвигнутих баб ховається Німенький, який намагається мститися за своє минуле, проте воно його щоразу наздоганяє, бо у ненадійного оповідача змінюється все і водночас нічого.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Ґабріель Ґарсія Маркес. Сто років самотності: У світі, де магія переплітається з реальністю, покоління за поколінням потрапляло у ту саму пастку, поки нарешті не народився той, хто, як вважалося, мав би відкрити нову сторінку в історії роду.

→ Хорхе Луїс Борхес. Книга Піску. Пам’ять Шекспіра: Крім Борхеса-фантаста, в цій книзі присутній ще й Борхес-реаліст, оповідання якого написані не менш майстерно. Але, в той же час, тут немає елітарних творів, тому книга підходить для знайомства з автором.

→ Кейт Аткінсон. За лаштунками в музеї: Рубі Леннокс здається, що в її будинку живуть привиди минулих поколінь. На плечах Рубі лежить важче завдання, ніж було в її попередниць – знайти вихід з лабіринту безперервних страждань.

Філіп Рів. Нічні польоти. Відгук

Три короткі історії-приквели про Анну Фенґ. Ріва, мабуть, задовбували, щоб він написав про неї передісторію, от і вийшло дуже коротко, розділене на три частини і не дотримано правила «показуй, а не розказуй». Головне було написати про кілька подій з її життя, фанатам і таке піде.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Філіп Рів. Ілюстрований світ «Смертних машин»: Більша частина написаного тут лише доповнює те, що є в книгах. Також чимало розказано на теми, які в книгах ледь зачепили. Окраса путівника – це безумовно ілюстрації.

→ Крістофер Пріст. Перевернутий світ: Гелворд Манн живе на Землі – велетенському місті, яке поставили на рейки. Місто ніколи не повинно зупинятися, адже постійно наздоганяє точку оптимуму, в якому можливе його життя. А позаду його чекає смерть.

Володимир Винниченко. Лепрозорій. Відгук

Винниченко написав цю книгу, щоб розповісти про свій світогляд – чергову утопію, яка і через століття не набула розповсюдження. В ній селянка Івонна Вольвен їде до Парижа, щоб заробити родині на трактор. Перша ж робота, яка їй трапляється, – провести опитування на тему «Що таке щастя?» В книзі цього не написано прямим текстом чи навіть натяком, але можна зробити висновок, що, не знаючи цього, Івонна була щасливою ще до того, як почала розбиратися, що ж таке щастя. Іронічно, що саме по переїзді в Париж вона його позбулася.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Вільям Ґолдінґ. Володар мух: Хлопці, найменшим з яких шість років, потрапляють на безлюдний острів. Коли зникають умовності, які в попередньому житті утримували їх у рамках моральності, вони перетворюються на дикунів, поволі втрачаючи людські обличчя.

→ Жозе Сарамаґо. Сліпота: Все місто осліпло. Тільки одна жінка не втратила зір – на жаль чи на щастя – а потім її найбільшим бажанням було так само осліпнути, щоб не бачити те, що коїться навколо.

→ Рорі Павер. Дикі дівчата: Школу для дівчат зачинили на карантин через дивну хворобу, і смерть поволі наздоганяє кожну. Безжальний фінал приготований для найвитривалішої трійці: слова надії лунають вже тоді, коли дівчата потрапляють на дно безодні.

Марґарет Етвуд. Заповіти. Відгук

Етвуд просили написати про початок кінця Гілеаду, що вона і зробила через понад 30 років. Тут три героїні є гвинтиками у хитромудрому плані з дестабілізації країни. Ця множинність точок зору – не нова для творів Етвуд. І дистопія була не тільки в «Оповіді служниці». Етвуд пише добре, але повторює прийоми, які вже забезпечували їй успіх.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Марґарет Етвуд. Оповідь служниці: Служниці – це гіпертрофовані сурогатні мами. Гілеад перетворив жінок на «ходячі матки», але я якось не одразу втямив, що це вони так збочили сурматеринство. Надто добре Етвуд вдаються антиутопії.

→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

→ Ярослав Мельник. Маша, або Постфашизм: Після перемоги фашизму з людей нижчих рас зробили сторів – людиноподібних тварин. Стори позбавлені людського виховання і прирівняні до худоби.

Пітер Екройд. Квір-місто: Гей-Лондон від римлян до сьогодення. Відгук

У своїй біографії Лондона Пітер Екройд писав, що лондонці ледь не генетично схильні до бунтарства. І якщо якесь місто і заслужило на свою історію відступників від «традиційних» норм, то це саме Лондон.

Слово «квір» – це термін-парасолька для всіх людей, хто не є гетеросексуальними або цисгендерними. Виходить якась купа-мала. У «Квір-місті» – те саме: і геї, і лесбійки, і трансвестити, і трансгендери. Найдивніше, що тут доволі багато згадується і педофілія – адже ж треба її кудись припхнути, а термін «квір», на щастя, розмитий.

Загалом, мене дуже непокоїло, що всю книгу автор забагато фокусувався на сексі й криміналі тощо, проте я зрештою зрозумів, що:

1) ці аспекти настільки відмінні для квір-людей, тому що решта суспільства ідентифікувала їх саме через них;

2) немає сенсу шукати відмінності в якійсь рутині, адже квір-люди - такі ж люди, як і решта.

А якщо підсумувати, то виходить, що Лондон майже завжди був толерантним містом, гайки почали закручувати десь аж в 18 столітті, в 19 ввели смертну кару, і гомофобія процвітала до середини 20 століття. Зараз квір-спільнота навіть дещо втрачає свою виразність, бо реінтегрується в загальне суспільство.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Пітер Екройд. Лондон: Біографія: Найповніша історія-біографія, яка розповідає про все – від фортеці римлян до першого мегаполіса на планеті. Тут згадані найменші подробиці характеру міста, яке неможливо пояснити, проте можна спробувати його пізнати.

Марґарет Етвуд. Оповідь служниці. Відгук

Мені як працівнику в сфері сурогатного материнства було трохи ніяково усвідомити, що служниці – це і є гіпертрофовані сурогатні мами, тільки після того, як про це прямим текстом написали в епілозі. Я, звісно, розумів, що Гілеад перетворив жінок на «ходячі матки», але якось не втямив, що це вони так збочили сурматеринство. Надто добре Етвуд вдаються антиутопії.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Марґарет Етвуд. Сліпий убивця: Під поверхнею приховані ниточки, і простеживши, куди вони ведуть, дізнаєшся, хто за них смикав, а кому не поталанило стати справжнім сліпим убивцею.

→ Ярослав Мельник. Маша, або Постфашизм: Після перемоги фашизму з людей нижчих рас зробили сторів – людиноподібних тварин. Стори позбавлені людського виховання і прирівняні до худоби.

→ Саньї Дін. Поїдачі книг: На всю Британію є лише шість родин, які харчуються книгами, тому у них проблеми з генетикою – вони вироджуються. А Девон, яка народилася дівчинкою, – лише інструмент для народження наступного покоління.

Джеймс С. А. Корі. На згарищі Сіболи. Відгук

Не уявляю, як авторам вдається знаходити в своїй уяві дедалі огидніших персонажів. Вже після того, як перші поселенці самовільно висадилися на поверхню Ілуса, на цю ж планету заявила свої права оонівська (тобто земна) корпорація під назвою КЕХ. Напруга між сторонами зависока, проте можна було б, мабуть, все якось владнати, якби корпоративною службою безпеки не керував пришелепкуватий чоловік, який готовий утопити світ у крові, аби тільки піднести його потім на блюдечку своїм працедавцям. Ну, а Джеймса Голдена, сумнозвісного «миротворця» посилають налагоджувати стосунки між ілусянами і кехівцями. Це значить, що він, як завжди, ще більше роздмухає бурю в склянці води.

 

10 найкраща книга в моєму житті?

9 почесне місце на полиці

8 обов’язково до прочитання

7 варте уваги

6 краще за середнє

5 прийнятне чтиво

4 гірше за середнє

3 щось тут не склалося

2 неможливо читати

1 найгірша книга у світі

0 складно назвати це книгою

 

Читайте також:

→ Джеймс С. А. Корі. І прокинеться Левіафан: В неозначеному майбутньому люди колонізували Марс, деякі супутники і астероїди, освоюють Венеру. Проте ніколи не пізно довести, наскільки ненадійним є наше панування.

→ Джеймс С. А. Корі. Війна Калібана: Поява однієї-єдиної потвори, зараженої протомолекулою, розхитує стабільність у системі. Війна ніби й нависає десь за обрієм, але до чогось серйозного призводить тільки раз по раз.

→ Джеймс С. А. Корі. Брама Абаддона: Протомолекула створила Кільце, і всі полізли подивитися, що воно таке. Жалюгідні людці, як завжди, взялися за своє – треба ж почубитися на порозі смерті.