Назва «Оголене сонце» мені не до вподоби, тому наступний роман із циклу Айзека Азімова я переклав як «Просто
неба», оскільки саме це мав на увазі автор. У цій назві відсутня конотація,
вкладена у фразу Азімовим, втім, вона і в оригіналі так само не відкриє
свого секрету непідготовленому читачеві.
Слідчий Елайджа Бейлі після вдалого розкриття
справи на планеті Земля, яка обертається у космосі кілька тисячоліть у майбутньому,
справив враження на позаземців – представників людської раси, які у минулому
колонізували п’ятдесят інших планет. На одну з них – Солярію – він запрошений
розслідувати вбивство Рікена Делмарра, фетолога, тобто людини, яка піклується
людськими ембріонами, забезпечуючи їхній здоровий розвиток без виникнення
патологій.
Тут починається найцікавіше. Населення усієї
планети складає всього 20 тисяч осіб, і всі вони, окрім дітей, живуть
усамітнено на виділених для них ділянках, площею в десятки кілометрів, де їхні
єдині компаньйони – слуги-роботи, близько 10 тисяч на кожного мешканця планети.
І не дивно, що більшість жителів Солярії з відразою ставляться до фізичної
присутності інших людей, а то й панічно її бояться. Тому або Делмарра вбив один
із роботів, що суперечить трьом законам робототехніки, або хтось із людей потрапив до його будинку, що вкрай маловірогідно у подібному суспільстві, або його вбила
його ж дружина Гладія – яка за дивним збігом обставин у той же день мала одну з
рідких зустрічей з ним. Проте доказів і знаряддя вбивства знайти не вдалося.
Саме тому Елайджу Бейлі викликали із самісінької Землі розплутувати справу без
доказів, але з єдиною підозрюваною, у провині якої ніхто не сумнівається.
Цікавинка: роман виданий у 1957 році, в
період, коли набирала обертів боротьба за права афроамериканців. У книзі так
само роботи зображені людьми другого сорту,
вибачте, звісно ж не людьми, але суть зрозуміла. В той же час, є уривок, де
говориться, що на Солярії все ще існує поділ на чоловічі і жіночі професії. І це
десь у п’ятому тисячолітті нашої ери. У попередньому огляді я писав, що Азімов
наче уникнув очевидних похибок у поглядах на майбутнє, але час для помилок
настав.
«Раптом він уявив Землю у вигляді кам’яної
кулі, покритої тонким шаром вологи і газу, відкритої з усіх боків для порожнечі,
з Містами, які ледве врізані в її поверхню і тримаються на чесному слові між
земною твердю і небесами»
«На Землі, де Міста були поховані від сонця,
день і ніч, періоди активності і сну були встановлені людьми, які підлаштували
їх під потреби громади і планети»
«Бейлі сів на вказане місце, відчуваючи лише
легкий спротив шляхетності. У його голові промайнула бунтарська думка: "Чому б ні? Хай
позаземка стоїть"»
«Брови Лібіга на секунду піднялися, і він
сказав: "Якщо
говорити простими словами, не вдаючись у подробиці, це означає, що слід
посилити цинтеграл, який керує реакцією транзитного напрямку Сікоровича на
рівні W-65"»
Немає коментарів:
Дописати коментар