Останній
роман про Філіпа Марлоу, який встигнув вийти у світ ще за життя Реймонда
Чендлера, – «На вихідне положення». Багатьма він вважається найгіршим у серії,
і я поділяю їхню думку. Після об’ємної за сторінками і за змістом шостої книги
сьома читається швидше за всі попередні, оскільки не обтяжена подробицями.
Роздуми і висновки головного героя лежать на поверхні, втрачається загадка
розслідування.
Детектива
наймають слідкувати за жінкою на ім’я Бетті Мейфілд. За нею він прямує до
курортного містечка Есмеральда, де і розгортається дія роману, на відміну від
попередніх книг, дія яких розгорталася майже виключно в межах Бей-Сіті.
У ході
розслідування Марлоу зустрічається зі спостережливим пенсіонером Генрі
Кларендоном IV, який
вдається до філософських роздумів. Цим також Чендлер відійшов від канонічного
уявлення про свої романи. Очевидно, автор намагався внести щось нове в
усталений образ – це було помітно ще по шостому роману – проте в сьомому він
помилився з вибором шляху, надавши перевагу лаконічності і очевидності.
Наостанок
завершальна порція цитат, сповнених скептицизму і цинізму. Поки не бачу сенсу читати і писати рецензію на «Пудл-Спрінгз», восьму книгу серії, написану через 25 років після сьомої майже повністю
іншим автором.
«На танцполі
півдюжини пар кидалися у різні боки із несамовитістю нічного сторожа з
артритом»
«Подейкують,
іноді люди вбивають тих, кого люблять більше за все. Чому ж він не міг вбити
сам себе?»
«Хлопець був
відрізаний від реальності, він перебував у долині спокою, де час уповільнився
до повної зупинки, де світ – це самі кольори і музика»
«Я не надто
звик до копів, які ставилися до мене, наче я мав право бути живим»
«Якби я не
був твердим, я не вижив би. Якби я не міг хоч іноді бути лагідним, я не
заслуговував би на життя»
Немає коментарів:
Дописати коментар