«Некрономікон» – книга езотеричних знань,
вигадана Говардом Філіпсом Лавкрафтом. «Неономікон» – комікс, написаний Аланом
Муром і Джейсеном Берроузом як присвята творчості Лавкрафта.
Цей комікс є продовженням «Подвір’я Алана
Мура». Агенти ФБР Мерріл Брірс і Гордон Лампер відвідують у психіатричній
лікарні суворого режиму Алдо Сакса – колишнього агента, протагоніста «Подвір’я». Вони гадають, що це
допоможе їм краще зрозуміти мотиви наслідувача Сакса, який копіює методи, за які
колишній федерал і отримав прописку у божевільні, залишивши позаду себе кілька спотворених трупів. Хоча Брірс і Лампер не
довідуються від Сакса нічого нового (він розмовляв не англійською, а «вигаданою»
мовою акло), однак за його реакцією на свої запитання вони переконуються, що слід стерти пил зі старої справи Алдо Сакса і податися в клуб «Зотік», після відвідин якого кілька років тому він і перетворився на маніяка. Там вони виходять на слід Джонні Каркоси,
антагоніста «Подвір’я», але він буквально вислизає у них з рук. Буквально – і ви
зрозумієте чому.
Вдома у Каркоси вони знаходять нові зачепки,
які приводять їх до міста Салем, де й починається все найцікавіше. Хотіли
побачити втілення жахів – будь ласка. Ще більше посилань на міфи Ктулху. Втім,
менше атмосфери пригніченості, яку звалив на наші голови нещадний космос, замість того – більше екшена.
Інші теги: расизм, секс, ґвалтування, наркотики, вбивства, кров, різанина, глибоководний, окультизм, божевілля, відчай. Більшість із цього знайшло місце у творчості Лавкрафта лише у вигляді тонких натяків. Власне кажучи, Мур і Берроуз перетворили лавкрафтівське на звичне для сучасного широкого загалу, який на Заході полюбляє подібну необмежену відвертість.
Ще я помітив, що події розвиваються в
альтернативному часовому напрямі. Що на це вказує? Над містом височіє
купол, про призначення якого не розказує ні «Подвір’я Алана Мура», ні «Некрономікон».
І шкода, що він взагалі присутній, тому що більше хотілося б, щоб все відбувалося в реальному часі, хоч і
у коміксі з нереальним сюжетом. Ще трохи правдоподібності не завадило б. На жаль, комікс залишив ще декілька відкритих питань. Про вбивцю, з пошуків якого все почалося, здається, забули. Так само і про Джонні Каркосу.
Кожен герой хотів здаватися дотепним, тому й цитати такі.
«– Ха-ха-ха… Н’ггаї вуг’р б’хту йголонак! –
Еге ж, голий нарк, що за нах»
«Хоч там як, але якщо хтось накинеться на
мене зі страпоном капітана Кусто, я відстрелю їм їхні "великі древні"»
«Люди перебувають зовсім не там, де їм
здається. Вони навіть не ті, ким себе вважають»
«Дивовижні ери беруть початок між моїми
стегнами. А для всього іншого, для всіх інших дурниць… це кінець»
Немає коментарів:
Дописати коментар